Деяния 28 глава

Деяния апостолов
Русского Библейского Центра → Українська Біблія. Турконяк

Опасность миновала. Остров, как вскоре нам стало известно, назывался Мальта.

А коли ми врятувалися, то довідалися, що острів зветься Мальта.

Островитяне были на редкость приветливы. Дождь не прекращался, было холодно, и они разложили для нас костер, обогрели нас.

Тубільці виявили нам надзвичайну людяність; запаливши вогонь, вони приймали нас усіх, тому що був дощ і холод.

Павел подошел и бросил в костер охапку хвороста, и тут змея, отпрянув от огня, обвилась вокруг его руки.

Коли Павло назбирав купу хмизу й поклав на вогонь, то змія, виповзши через жар, учепилася в його руку.

Островитяне увидели гадину, повисшую у него на руке, и стали говорить: «Этот человек, как видно, убийца. В море спасся, а не жилец. Это ему возмездие».

Як тубільці побачили, що змія звисає з його руки, то говорили один одному: Напевно, цей чоловік — убивця, оскільки йому, врятованому від моря, помста не дозволила жити!

Но Павел стряхнул гадину в костер и остался невредим.

А він струснув змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди.

Ждали, что появится опухоль или что он вдруг упадет замертво. В конце концов стало понятно, что ему ничего не делается, и они изменили мнение. Стали говорить, что он бог.

Вони ж очікували, що він спухне або вмить упаде мертвий. Як того довго очікували і бачили, що нічого злого йому не стається, змінили думку й почали говорити, що він — бог.

Публий, наместник на острове, жил в своей вилле неподалеку от берега. Он принял нас, и в течение трех дней мы пользовались его щедрым гостеприимством.

Навколо того місця були володіння начальника острова на ім’я Публій, який, прийнявши нас, три дні щиро виявляв гостинність.

Как раз тогда отец Публия лежал в сильном жару: болел дизентерией. Павел пришел к нему и помолился, возложил на него руки и исцелил его.

І сталося, що батько Публія лежав хворий на гарячку і дизентерію; Павло, ввійшовши до нього і помолившись, поклав на нього руки й оздоровив його.

После этого исцеления стали приходить другие немощные на острове и исцелялись.

Коли ж це сталося, то й інші на острові, хто мав недуги, приходили й оздоровлялися.

Нас окружили почетом, а когда пришла пора собираться нам в дорогу, снабдили всем необходимым.

І вони вшанували нас великими почестями, а як ми відпливали, давали нам усе, що було потрібно.

Мы отплыли через три месяца на александрийском корабле «Диоскуры», зимовавшем на острове.

А по трьох місяцях ми відпливли олександрійським кораблем зі знаком Діоскурів, що перезимував на острові.

Придя в Сиракузы, мы пробыли там три дня

Допливши до Сіракуз, ми пробули там три дні.

И опять вышли в море. Прибыли в Регию. День спустя подул южный ветер, и на другой день мы были уже в Путеолах.

Відпливши звідти, прибули до Реґії. А як через день повіяв південний вітер, то наступного дня ми прибули до Путеол,

Братья, которых мы здесь нашли, упросили нас остаться у них на неделю. Наконец, перед нами был уже Рим.

де знайшли братів, а вони вмовили нас пробути з ними сім днів. Таким чином, ми підійшли до Рима.

Тамошние братья знали о нашем прибытии и вышли навстречу. На Аппиевой площади и у Трех Таверн, где мы встретились, Павел возблагодарил Бога и воспрянул.

А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до форуму Апія і до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився.

Когда мы пришли в Рим, Павлу разрешили под охраной солдата поселиться отдельно.

Коли ж ми прийшли в Рим, [сотник передав в’язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, воїном.

Через три дня Павел пригласил к себе верхушку иудеев. Когда гости пришли, он сказал: «Мужи братья! Я ничего не сделал против нашего народа и обычаев наших отцов, но вот из Иерусалима узником передан в руки римлян.

І сталося, що через три дні Павло скликав знатних юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передали з Єрусалима в’язнем у руки римлян,

Они допросили меня и за отсутствием вины, достаточной для смертного приговора, хотели отпустить.

які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної провини, вартої смерті, не було на мені.

Но иудеи не согласились, и тогда мне пришлось потребовать суда кесаря — конечно, не для того, чтобы судиться с моим народом.

Та юдеї були проти, тому я змушений був покликатися на кесаря, — не для того, щоб народ мій у чомусь звинуватити.

Я созвал вас, чтобы открыто перед вами высказаться. Вот, за надежду Израиля закован в цепи».

Саме з цієї причини попросив, щоб вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїля закований я в ці кайдани.

Они сказали ему: «Мы ни писем о тебе не получали из Иудеи, ни новостей от вновь прибывших братьев о тебе не слышали. Худого слова о тебе никто не говорил.

А вони відказали йому: Ми ні листа про тебе не одержали з Юдеї, і жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе.

Хотелось бы тебя послушать. Что у тебя за мысли? Все, что мы знаем — это что с новым толком нигде нет согласия».

Хочемо від тебе почути, що думаєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять опір.

В условленный день их еще больше собралось у него в странноприимном доме. С утра до самого вечера он красноречиво в деталях рассказывал им о Божьем Царстве и доводил до их сознания правду об Иисусе, ссылаясь на Закон Моисея и пророков.

У призначений день багато хто прийшов до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, засвідчуючи про Боже Царство, переконував їх про Ісуса із Закону Мойсея і пророків.

Сказанное одних убедило, в других вызвало недоверие.

Та деякі вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

Они заспорили друг с другом, стали уходить, и Павел сказал: «Хорошо Дух Святой сказал нашим отцам через пророка Исайю:

Коли ж не погодилися одні з одними та стали відходити, Павло промовив так: Добре сказав Дух Святий через пророка Ісаю до ваших батьків,

“Пойди к народу этому и скажи: ухом будете слышать и не понимать. Оком будете смотреть и не видеть.

проголошуючи: Іди до цього народу і скажи: Слухом почуєте, та не зрозумієте; вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.

Закоснели умы в этом народе. Заложило у них уши и заслонились глаза, и не могут они глазами видеть, ушами слышать, сердцем понимать и ко Мне обратиться, чтобы Я исцелил их.”

Адже серце цього народу загрубіло, і вухами важко стали сприймати, і свої очі примружили, аби часом не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, — щоб Я оздоровив їх.

Да будет вам известно, что язычникам послана Божья весть о спасении: они и услышат».

Тож нехай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до язичників, — і вони почують!

[ отсутствует ]

[І як він це казав, відійшли юдеї, ведучи між собою велику суперечку].

И еще два года прожил там Павел, снимая покои, где он всегда кого-то принимал

А він цілих два роки перебував на власному утриманні й приймав усіх, хто приходив до нього,

И с чувством полной свободы беспрепятственно возвещал Божье Царство и учение о Господе Иисусе Христе.

проповідуючи Боже Царство і з усією відвагою безборонно навчаючи про Господа Ісуса Христа.

« 27 глава 1 глава »