Деяния 28 глава

Деяния Апостолов
Открытый перевод → Українська Біблія. Турконяк

И тогда спасённые узнали, что остров называется Мелит.

А коли ми врятувалися, то довідалися, що острів зветься Мальта.

Туземцы проявили к нам необычайное человеколюбие, ибо они, из-за непрекращавшегося дождя и холода, разведя огонь, приняли всех нас,

Тубільці виявили нам надзвичайну людяність; запаливши вогонь, вони приймали нас усіх, тому що був дощ і холод.

Когда же Павел набрал много хвороста и положил в огонь, гадюка, высунувшись от жара, впилась ему в руку.

Коли Павло назбирав купу хмизу й поклав на вогонь, то змія, виповзши через жар, учепилася в його руку.

И когда туземцы увидели висящую на его руке тварь, они говорили друг другу: — Ясно, этот человек — убийца, когда ему, спасённому от моря, Правосудие не позволило жить.

Як тубільці побачили, що змія звисає з його руки, то говорили один одному: Напевно, цей чоловік — убивця, оскільки йому, врятованому від моря, помста не дозволила жити!

Но он, стряхнув тварь в огонь, не не испытал ничего дурного.

А він струснув змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди.

Они же ожидали, что он распухнет или внезапно упадет мёртвым. Но так как они ждали долго и видели, что ничего плохого с ним не происходит, то, переменившись, говорили, что он бог.

Вони ж очікували, що він спухне або вмить упаде мертвий. Як того довго очікували і бачили, що нічого злого йому не стається, змінили думку й почали говорити, що він — бог.

В окрестностях того места были поместья главы острова, по имени Публий, который, приняв нас, три дня любезно угощал.

Навколо того місця були володіння начальника острова на ім’я Публій, який, прийнявши нас, три дні щиро виявляв гостинність.

Случилось, что отец Публия лежал, страдая жаром и дизентерией. Павел, войдя к нему и помолившись возложив на него руки, исцелил его.

І сталося, що батько Публія лежав хворий на гарячку і дизентерію; Павло, ввійшовши до нього і помолившись, поклав на нього руки й оздоровив його.

И после случившегося, прочие на острове, имевшие болезни, приходили и были исцеляемы.

Коли ж це сталося, то й інші на острові, хто мав недуги, приходили й оздоровлялися.

Они оказали нам много почестей и, при отъезде, снабдили необходимым.

І вони вшанували нас великими почестями, а як ми відпливали, давали нам усе, що було потрібно.

А через три месяца мы отплыли на перезимовавшем на острове александрийском корабле, носившем имя «Диоскуры».

А по трьох місяцях ми відпливли олександрійським кораблем зі знаком Діоскурів, що перезимував на острові.

И пристав в Сиракузах, пробыли три дня.

Допливши до Сіракуз, ми пробули там три дні.

Откуда, идя вдоль берега, прибыли в Ригий. И так как через день поднялся южный ветер, мы прибыли на второй день в Путеол,

Відпливши звідти, прибули до Реґії. А як через день повіяв південний вітер, то наступного дня ми прибули до Путеол,

где, найдя братьев, поддались уговорам остаться у них семь дней. И так пришли в Рим.

де знайшли братів, а вони вмовили нас пробути з ними сім днів. Таким чином, ми підійшли до Рима.

И оттуда братья, услышав о нас, пошли к нам навстречу до Аппиева Форума и Трёх Таверн. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился.

А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до форуму Апія і до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився.

Когда же мы вошли в Рим, Павлу позволено было жить отдельно, с охраняющим его солдатом.

Коли ж ми прийшли в Рим, [сотник передав в’язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, воїном.

Спустя три дня он созвал тех, кто были первыми среди евреев, и когда они собрались, говорил им: — Я, мужи братья, не сделав ничего против народа или обычаев отцов, в оковах был из Иерусалима предан в руки римлян,

І сталося, що через три дні Павло скликав знатних юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передали з Єрусалима в’язнем у руки римлян,

которые, допросив меня, хотели отпустить, потому что нет на мне вины, достойной смерти.

які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної провини, вартої смерті, не було на мені.

Но так как Иудеи возражали, был вынужден апелировать к Цезарю, но не с тем, чтобы обвинять в чем-либо мой народ.

Та юдеї були проти, тому я змушений був покликатися на кесаря, — не для того, щоб народ мій у чомусь звинуватити.

По этой-то причине я и позвал вас, чтобы увидеть и поговорить с вами, ибо за надежду Израиля я скован этой цепью.

Саме з цієї причини попросив, щоб вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїля закований я в ці кайдани.

Они же сказали ему: — Мы никаких писем о тебе не получили из Иудеи, и никто из братьев, придя, не сообщил и не сказал о тебе что-либо дурное.

А вони відказали йому: Ми ні листа про тебе не одержали з Юдеї, і жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе.

Но считаем уместным услышать от тебя, что ты считаешь, ведь нам известно, что об этом учении спорят повсюду.

Хочемо від тебе почути, що думаєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять опір.

И назначив ему день, многие пришли к нему в гости, и он с утра до вечера возвещал о Царстве Божьем, приводя доказательства об Иисусе из Закона Моисея и Пророков.

У призначений день багато хто прийшов до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, засвідчуючи про Боже Царство, переконував їх про Ісуса із Закону Мойсея і пророків.

И одни были убеждены тем, что говорилось, а другие не верили.

Та деякі вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

Будучи же не согласны между собой, они стали уходить после того, как Павел сказал им одно слово: — Хорошо изрек Дух Святой вашим отцам через пророка Исаию,

Коли ж не погодилися одні з одними та стали відходити, Павло промовив так: Добре сказав Дух Святий через пророка Ісаю до ваших батьків,

говоря: «Пойди к народу этому и скажи: Слухом будете слышать и не уразумеете, и глазами смотреть будете и не увидите.

проголошуючи: Іди до цього народу і скажи: Слухом почуєте, та не зрозумієте; вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.

Ибо ожирело сердце этого народа, и ушами они едва слышат, и глаза свои они закрыли, чтобы не увидеть глазами и ушами не услышать и сердцем не уразуметь и не обратиться. И Я исцелю их».

Адже серце цього народу загрубіло, і вухами важко стали сприймати, і свої очі примружили, аби часом не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, — щоб Я оздоровив їх.

Итак, да будет вам известно, что это Божье спасение послано иноверцам: они и услышат.

Тож нехай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до язичників, — і вони почують!

[ отсутствует в NA ]

[І як він це казав, відійшли юдеї, ведучи між собою велику суперечку].

И прожил Павел целых два года в нанятом им самим помещении и принимал всех приходивших к нему,

А він цілих два роки перебував на власному утриманні й приймав усіх, хто приходив до нього,

возвещая Царство Божье и уча о Господе Иисусе Христе беспрепятственно, со всей смелостью.

проповідуючи Боже Царство і з усією відвагою безборонно навчаючи про Господа Ісуса Христа.

« 27 глава 1 глава »