Деяния 28 глава

Деяния Апостолов
Открытый перевод → Пераклад праваслаўнай царквы

 
 

И тогда спасённые узнали, что остров называется Мелит.
 
І, уратава́ўшыся, тыя, хто быў з Паўлам, даведаліся, што востраў называ́ецца Мелíт.

Туземцы проявили к нам необычайное человеколюбие, ибо они, из-за непрекращавшегося дождя и холода, разведя огонь, приняли всех нас,
 
Тузе́мцы праявілі да нас надзвыча́йнае чалавекалю́бства, бо яны, раскла́ўшы вогнішча, прынялí ўсіх нас, паколькі быў дождж і холад.

Когда же Павел набрал много хвороста и положил в огонь, гадюка, высунувшись от жара, впилась ему в руку.
 
Калі ж Павел сабраў мноства галля́ і паклаў на во́гнішча, тады змяя́, уцяка́ючы ад жа́ру, прычапíлася да яго рукí.

И когда туземцы увидели висящую на его руке тварь, они говорили друг другу: — Ясно, этот человек — убийца, когда ему, спасённому от моря, Правосудие не позволило жить.
 
Тузе́мцы, уба́чыўшы га́да, што павіс на яго руцэ́, гаварылі паміж сабою: пэўна, чалавек гэты — забойца, калі яму, уратава́наму з мо́ра, багіня справядлíвасці не дазваля́е жыць.

Но он, стряхнув тварь в огонь, не не испытал ничего дурного.
 
Але ён, скíнуўшы га́да ў агонь, не зазна́ў нія́кай шко́ды.

Они же ожидали, что он распухнет или внезапно упадет мёртвым. Но так как они ждали долго и видели, что ничего плохого с ним не происходит, то, переменившись, говорили, что он бог.
 
Яны ж чака́лі, што ў яго будзе запале́нне ці ён раптоўна ўпадзе́ мёртвым; аднак, доўга чака́ючы і ба́чачы, што нічога кепскага з ім не зда́рылася, яны перамянілі меркава́нне і гавары́лі, што ён бог.

В окрестностях того места были поместья главы острова, по имени Публий, который, приняв нас, три дня любезно угощал.
 
Навокал таго месца былí ўлада́нні нача́льніка вострава па íмені Пу́блій, які прыня́ў нас і тры дні прыя́зна частава́ў.

Случилось, что отец Публия лежал, страдая жаром и дизентерией. Павел, войдя к нему и помолившись возложив на него руки, исцелил его.
 
І сталася, што бацька Пу́блія ляжаў, хворы на гара́чку і дызентэры́ю; Павел зайшоў да яго, памаліўся і, ускла́ўшы на яго ру́кі, ацалíў яго.

И после случившегося, прочие на острове, имевшие болезни, приходили и были исцеляемы.
 
Калі гэта зда́рылася, тады і іншыя на востраве, хто меў хваробы, прыхо́дзілі і ацаля́ліся;

Они оказали нам много почестей и, при отъезде, снабдили необходимым.
 
яны вы́явілі да нас вялікую паша́ну і, калі мы адпраўля́ліся, далí тое, што было́ патрэбна.

А через три месяца мы отплыли на перезимовавшем на острове александрийском корабле, носившем имя «Диоскуры».
 
Праз тры месяцы мы адплылí на Александры́йскім караблí з выя́ваю Дыяску́раў, які зімаваў на гэтым востраве,

И пристав в Сиракузах, пробыли три дня.
 
і, прыплы́ўшы ў Сіраку́зы, застава́ліся там тры дні;

Откуда, идя вдоль берега, прибыли в Ригий. И так как через день поднялся южный ветер, мы прибыли на второй день в Путеол,
 
паплыўшы адтуль, дабра́ліся да Ры́гіі; і паколькі праз дзень падзьму́ў паўднёвы вецер, на другі дзень мы прыбылí ў Путэо́л,

где, найдя братьев, поддались уговорам остаться у них семь дней. И так пришли в Рим.
 
дзе знайшлі братоў і былí ўпро́шаны пабыць у іх сем дзён; і так мы ішлі ў Рым.

И оттуда братья, услышав о нас, пошли к нам навстречу до Аппиева Форума и Трёх Таверн. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился.
 
І адтуль браты, пачуўшы пра нас, выйшлі насу́страч нам да А́піевай пло́шчы і Трох Гасцíніц; уба́чыўшы іх, Павел падзя́каваў Богу і ўзбадзёрыўся.

Когда же мы вошли в Рим, Павлу позволено было жить отдельно, с охраняющим его солдатом.
 
Калі ж мы прыйшлі ў Рым, то сотнік перада́ў вя́зняў военача́льніку, а Паўлу было́ дазво́лена жыць асо́бна, з воінам, які пільнава́ў яго.

Спустя три дня он созвал тех, кто были первыми среди евреев, и когда они собрались, говорил им: — Я, мужи братья, не сделав ничего против народа или обычаев отцов, в оковах был из Иерусалима предан в руки римлян,
 
І сталася, што праз тры дні Павел склíкаў знатне́йшых з Іудзеяў і, калі тыя сышлíся, казаў ім: мужы́ браты́! я, не зрабіўшы нічога су́праць народа ці айцоўскіх звы́чаяў, быў як вя́зень перада́дзены з Іерусаліма ў ру́кі Ры́млян,

которые, допросив меня, хотели отпустить, потому что нет на мне вины, достойной смерти.
 
якія, учынíўшы мне до́пыт, хацелі адпусцíць, бо ніякай віны, ва́ртай смерці, не было́ на мне;

Но так как Иудеи возражали, был вынужден апелировать к Цезарю, но не с тем, чтобы обвинять в чем-либо мой народ.
 
але паколькі Іудзеі пярэ́чылі, то я вы́мушаны быў патрабава́ць суда́ ў кесара, аднак не для таго, каб абвінава́ціць у чым-небудзь мой народ;

По этой-то причине я и позвал вас, чтобы увидеть и поговорить с вами, ибо за надежду Израиля я скован этой цепью.
 
вось па гэтай прычыне я і паклíкаў вас, каб уба́чыцца і пагаварыць, бо за надзею Ізра́іля я закава́ны ў гэтыя кайданы́.

Они же сказали ему: — Мы никаких писем о тебе не получили из Иудеи, и никто из братьев, придя, не сообщил и не сказал о тебе что-либо дурное.
 
Яны ж сказалі яму: мы і лістоў пра цябе не атры́млівалі з Іудзеі, і ніхто з братоў, прыйшоўшы, не паве́даміў і не сказаў нічога ке́пскага;

Но считаем уместным услышать от тебя, что ты считаешь, ведь нам известно, что об этом учении спорят повсюду.
 
але мы жада́ем пачуць ад цябе, што ты думаеш; бо нам вядома, што наконт вучэ́ння гэтага ўсюды спрача́юцца.

И назначив ему день, многие пришли к нему в гости, и он с утра до вечера возвещал о Царстве Божьем, приводя доказательства об Иисусе из Закона Моисея и Пророков.
 
І, прызна́чыўшы яму дзень, вельмі многія прыйшлі да яго ў дом; і ён з ра́нку да вечара прамаўля́ў да іх, све́дчачы пра Царства Божае і даво́дзячы ім пра Іісуса на падставе закона Маісе́евага і прарокаў.

И одни были убеждены тем, что говорилось, а другие не верили.
 
І адных перако́нвала ска́занае, а другія не ве́рылі.

Будучи же не согласны между собой, они стали уходить после того, как Павел сказал им одно слово: — Хорошо изрек Дух Святой вашим отцам через пророка Исаию,
 
Не ма́ючы згоды паміж сабою, яны сталі адыхо́дзіць пасля таго, як Павел сказаў наступныя словы: добра Дух Святы́ прамо́віў айцам нашым праз прарока Іса́ію,

говоря: «Пойди к народу этому и скажи: Слухом будете слышать и не уразумеете, и глазами смотреть будете и не увидите.
 
ка́жучы: «ідзі да народа гэтага і скажы: слы́хам пачу́еце — і не зразуме́еце, узіра́ючыся глядзе́ць будзеце — і не ўба́чыце;

Ибо ожирело сердце этого народа, и ушами они едва слышат, и глаза свои они закрыли, чтобы не увидеть глазами и ушами не услышать и сердцем не уразуметь и не обратиться. И Я исцелю их».
 
бо агрубе́ла сэ́рца народа гэтага, і вуша́мі ледзь чу́юць, і вочы свае заплю́шчылі, каб не ўба́чыць вачы́ма, і не пачу́ць вуша́мі, і не ўразуме́ць сэ́рцам, і не навярну́цца, каб Я ацалíў іх».

Итак, да будет вам известно, что это Божье спасение послано иноверцам: они и услышат.
 
Дык вось, няхай вам будзе вядома, што язы́чнікам пасла́на спасе́нне Божае; яны і пачу́юць.

[ отсутствует в NA ]
 
Калі ён гэта сказаў, Іудзеі пайшлі ад яго, моцна спрача́ючыся паміж сабою.

И прожил Павел целых два года в нанятом им самим помещении и принимал всех приходивших к нему,
 
І жыў Павел цэлыя два гады́ на ўла́сным утрыма́нні і прыма́ў усіх, хто прыхо́дзіў да яго,

возвещая Царство Божье и уча о Господе Иисусе Христе беспрепятственно, со всей смелостью.
 
прапаве́дуючы Царства Божае і ву́чачы пра Госпада Іісуса Хрыста з усёю адва́гаю бесперашко́дна.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.