Деяния 23 глава

Деяния апостолов
Русского Библейского Центра → Українська Біблія. Турконяк

Обведя взглядом синедрион, Павел сказал: «Мужи братья! Моя жизнь до нынешнего дня проходила с Богом по всей доброй совести».

Поглянувши на синедріон, Павло сказав: Мужі-брати, я до цього дня служив Богові з усієї доброї совісті!

Архиерей Анания приказал караульному ударить Павла по устам.

Та первосвященик Ананій наказав своїм прислужникам бити його в уста.

На это Павел сказал ему: «Тебя, многоликого, будет бить Бог. Ты сел судить меня по Закону, а как же вопреки Закону велишь меня бить?».

Тоді Павло сказав йому: Бог тебе битиме, стіно побілена! Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, а наказуєш, переступаючи Закон, бити мене!

Люди из караула говорят: «Ты кого поносишь? Божьего архиерея!».

А прислужники сказали: Ти докоряєш первосвященикові Божому?

Павел отвечал: «Я не понял, братья, что он архиерей. Написано: “Имущего власть над народом твоим не хули”».

Павло ж промовив: Не знав я, брати, що це первосвященик, адже написано, що начальника свого народу не лихословитимеш!

Вспомнив, что одни в синедрионе — саддукеи, другие — фарисеи, Павел крикнул: «Мужи братья! Я фарисей, сын фарисея. Судят меня за неоставление надежды на воскресение мертвых».

Зрозумівши, що одна частина тут — садукеї [1] , а друга — фарисеї, Павло вигукнув у синедріоні: Мужі-брати, я ж фарисей, син фарисеїв! За надію на воскресіння мертвих мене судять!

Эти слова напомнили фарисеям и саддукеям об их разногласиях. Собрание заспорило.

Як тільки він це промовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і збори поділилися.

Саддукеи утверждают, что нет воскресения, нет ни ангела, ни духа. Фарисеи же все это признают.

Адже садукеї твердять, що немає ні воскресіння, ні ангела, ні Духа, а фарисеї це визнають.

Поднялся крик. С фарисейской стороны в спор вступили книжники. Они говорили: «Ничего зловредного в этом человеке мы не находим. Что если и впрямь с ним говорил дух или ангел?».

І зчинився великий галас, і деякі книжники, які були з групи фарисеїв, підійнявшись, чинили опір, кажучи: Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як Дух заговорив до нього чи ангел? [Не будемо воювати з Богом!]

Спор все разгорался. Командир когорты, опасаясь, что Павла просто растерзают, приказал солдатам вмешаться, отобрать у них Павла и отвести в крепость.

А як здійнялася велика колотнеча, тисяцький, боячись, щоб вони Павла не роздерли, наказав воїнам увійти, забрати його з-посеред них і відвести до казарми.

Той ночью Павлу явился Господь и сказал: «Не падай духом, Павел. Ты был Мне свидетелем в Иерусалиме, а теперь пойдешь свидетелем в Рим».

А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Кріпися, [Павле]! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити й у Римі!

С наступлением дня иудеи учинили сговор, поклялись ни есть ни пить, покуда не убьют Павла.

А коли настав день, [деякі] юдеї, вчинивши змову, дали клятву, запевняючи, що не їстимуть і не питимуть, доки не вб’ють Павла.

Было сорок, а то и больше, участников этого сговора.

Було понад сорок тих, які склали цю спільну клятву.

Они пришли к первосвященникам и старейшинам и говорят: «Мы по клятвенному обещанию теперь ничего в рот не берем, покуда не убьем Павла.

Вони, підійшовши до первосвящеників і старших, сказали: Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.

Отправьте от себя и от синедриона прошение командиру когорты, чтобы завтра он привел его к вам, якобы для более тщательного разбора обстоятельств, а мы изловчимся убить его по дороге».

Тож ви тепер із синедріоном скажіть тисяцькому, щоби [завтра] привів його до вас, ніби бажаєте докладніше довідатися про нього. Ми ж, перш ніж він прибуде, готові його вбити.

Сын Павловой сестры узнал о засаде, пришел к Павлу в крепость и это все ему рассказал.

А син сестри Павла, почувши про засідку, прибув і, ввійшовши до казарми, сповістив Павлові.

Павел окликнул центуриона и сказал: «Отведи этого паренька к командиру когорты. У него есть к нему дело».

Павло ж, покликавши одного із сотників, сказав: Проведи цього юнака до тисяцького, бо має йому щось сказати.

Тот привел его к командиру когорты и говорит: «Узник Павел позвал меня и попросил отвести к тебе этого паренька: ему, мол, нужно поговорить с тобой о каком-то деле».

А тоді той, узявши його, привів до тисяцького й сказав: В’язень Павло, покликавши мене, попросив провести до тебе цього юнака, який має щось тобі сказати.

Командир когорты отвел его за локоть в сторону и сказал: «Ну так какое у тебя ко мне дело?».

Узявши його за руку й відвівши вбік, тисяцький запитав: Що ти маєш мені сповістити?

Тот ответил: «Иудеи сговорились просить тебя привести завтра Павла в синедрион, якобы для более тщательного выяснения обстоятельств.

Той розповів: Юдеї змовилися попросити тебе, щоби завтра привів ти Павла до синедріону, ніби бажають вони докладніше випитати його.

Ты им не верь. Ему готовится засада. Сорок, а то и больше, человек поклялись ни есть ни пить, покуда его не убьют. У них уже все и готово, они только ждут, когда ты дашь добро».

Ти ж не вір їм, бо на нього чекають у засідці понад сорок чоловік із них, які між собою склали клятву не їсти і не пити, доки не вб’ють його. Тож тепер вони готові й очікують від тебе розпорядження.

Приказав «никому не заикаться о нашем с тобой разговоре», командир когорты отпустил юношу,

Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши: Нікому не розповідай, що ти мене повідомив про це.

Позвал двух центурионов и сказал им: «Сегодня вечером к девятому часу подготовьте на предмет перехода в Кесарию две сотни солдат, семьдесят всадников и две сотни стрелков.

І, покликавши якихось двох сотників, сказав: Приготуйте двісті воїнів, сімдесят кіннотників і двісті стрільців, щоби після третьої години ночі вони вирушили до Кесарії;

Павла в лучшем виде верхом доставьте к прокуратору Феликсу».

і приведіть в’ючних тварин, щоби посадити Павла та відпровадити до намісника Фелікса!

И написал письмо такого содержания:

І написав листа такого змісту:

«Клавдий Лисий — его превосходительству прокуратору Феликсу: приветствую тебя!

Клавдій Лисій — шановному намісникові Феліксові: вітання! [2]

Этого человека схватили и намеревались убить иудеи. Я пришел с солдатами, узнал, что он римский гражданин, и спас его.

Цього мужа, якого схопили юдеї та хотіли вбити, я врятував, приступивши з воїнами та довідавшись, що він римлянин.

Желая затем понять, в чем он обвиняется, я привел его в их синедрион.

Бажаючи дізнатися про причину, у чому його звинувачували, я повів [його] до їхнього синедріону.

Выяснилось, что обвинение касается лишь вопросов толкования их Закона. Для смертного приговора или тюремного заключения нет достаточных оснований.

Я виявив, що його звинувачували в питаннях їхнього Закону і що немає жодної провини, вартої смерті або кайданів.

Мне донесли, что на него готовится покушение, и я в срочном порядке отправляю его к тебе. Его обвинителям я тоже велел изложить перед тобой свои доводы».

Коли мені стало відомо про лихий задум, який мали [юдеї] проти цього мужа, негайно послав я його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити перед тобою те, що мають проти нього. [Будь здоровий!]

Выполняя приказание, солдаты ночью доставили Павла в Антипатриду.

Тож воїни, згідно з наказом, взяли Павла, повели вночі до Антипатриди,

На следующий день они вернулись в крепость. Дальше его сопровождали верховые.

а наступного дня, залишивши кіннотників, щоб ішли з ним, повернулися до табору.

Придя в Кесарию, вручили прокуратору письмо. И передали ему Павла.

А ті прибули до Кесарії й, давши листа намісникові, поставили перед ним і Павла.

Прокуратор прочитал письмо, спросил Павла, из каких он мест, и узнав, что из Киликии,

Прочитавши листа та запитавши, з якого він краю, і довідавшись, що з Килікії,

Сказал: «Я выслушаю тебя с прибытием обвинителей» — и приказал держать его под стражей в претории Ирода.

Фелікс сказав: Вислухаю тебе, коли твої обвинувачі прийдуть! І наказав його стерегти в преторію Ірода.

« 22 глава 24 глава »