Деяния 23 глава

Деяния святых апостолов
Синодальный перевод → Сучасний переклад

Павел, устремив взор на синедрион, сказал: мужи братия! я всею доброю совестью жил пред Богом до сего дня.

Павло подивився на членів Синедріону і сказав: «Браття, досі я жив перед Богом із чистою совістю і завжди робив тільки те, що вважав праведним».

Первосвященник же Анания стоявшим перед ним приказал бить его по устам.

Первосвященик Ананія [63] звелів тим, хто стояв поруч із Павлом, ударити його по губах.

Тогда Павел сказал ему: Бог будет бить тебя, стена подбелённая! ты сидишь, чтобы судить по закону, и, вопреки закону, велишь бить меня.

Тоді Павло сказав йому: «Бог покарає тебе! Ти, неначе брудна стіна, яку побілили, аби приховати гидоту. Хіба не на те тебе тут посаджено, щоб ти судив мене за Законом Мойсея? А ти всупереч Закону наказуєш, щоб мене били».

Предстоящие же сказали: первосвященника Божия поносишь?

Ті, хто стояли поруч із Павлом, вигукнули: «Як ти наважився образити Божого первосвященика?»

Павел сказал: я не знал, братия, что он первосвященник; ибо написано: «начальствующего в народе твоём не злословь».

Та Павло відповів: «Браття, я не знав, що то є первосвященик. Адже сказано: „Не говори погано про правителя народу твого”».

Узнав же Павел, что тут одна часть саддукеев, а другая фарисеев, возгласил в синедрионе: мужи братия! я фарисей, сын фарисея; за чаяние воскресения мёртвых меня судят.

Коли Павло зрозумів, що частина присутніх — саддукеї, а ще частина — фарисеї, він вигукнув до членів Синедріону: «Браття, я сам із фарисеїв, син фарисея! А судять мене за те, що маю надію на воскресіння із мертвих».

Когда же он сказал это, произошла распря между фарисеями и саддукеями, и собрание разделилось.

І коли він сказав це, то виникла незгода між фарисеями та саддукеями, і громада розділилася.

Ибо саддукеи говорят, что нет воскресения, ни Ангела, ни духа; а фарисеи признают и то и другое.

(Саддукеї не визнають ні воскресіння, ні Ангелів, ні духів, а фарисеї в усе це вірять).

Сделался большой крик; и, встав, книжники фарисейской стороны спорили, говоря: ничего худого мы не находим в этом человеке; если же дух или Ангел говорил ему, не будем противиться Богу.

Здійнявся страшенний галас, і деякі фарисейські книжники підвелися й гаряче почали сперечатися. Вони твердили: «Ми не бачимо, щоб чоловік цей зробив щось лихе. Може й справді дух чи Ангел говорив до нього».

Но как раздор увеличился, то тысяченачальник, опасаясь, чтобы они не растерзали Павла, повелел воинам сойти взять его из среды их и отвести в крепость.

Суперечка ставала все запеклішою і згодом переросла в бійку. Тоді командир злякався, що Павла можуть роздерти на шматки, і наказав воїнам спуститися й відвести його до фортеці.

В следующую ночь Господь, явившись ему, сказал: дерзай, Павел; ибо, как ты свидетельствовал о Мне в Иерусалиме, так надлежит тебе свидетельствовать и в Риме.

Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: «Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі».

С наступлением дня некоторые Иудеи сделали умысел, и заклялись не есть и не пить, доколе не убьют Павла.

Наступного ранку, юдеї змовились і заприсягнулися, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла.

Было же более сорока сделавших такое заклятие.

Тих, хто брав участь у змові було понад сорок чоловік.

Они, придя к первосвященникам и старейшинам, сказали: мы клятвою заклялись не есть ничего, пока не убьём Павла.

Вони пішли до головних священиків і старійшин й сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.

Итак, ныне же вы с синедрионом дайте знать тысяченачальнику, чтобы он завтра вывел его к вам, как будто вы хотите точнее рассмотреть дело о нём; мы же, прежде нежели он приблизится, готовы убить его.

Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Нехай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально, а ми підготуємось і вб’ємо його ще до того, як його сюди доставлять».

Услышав о сём умысле, сын сестры Павловой пришёл и, войдя в крепость, уведомил Павла.

Але син Павлової сестри, почувши про цю змову, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові.

Павел же, призвав одного из сотников, сказал: отведи этого юношу к тысяченачальнику, ибо он имеет нечто сказать ему.

Павло покликав одного з офіцерів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти».

Тот, взяв его, привёл к тысяченачальнику и сказал: узник Павел, призвав меня, просил отвести к тебе этого юношу, который имеет нечто сказать тебе.

Той узяв хлопця й, відвівши його до начальника, сказав: «Ув’язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».

Тысяченачальник, взяв его за руку и отойдя с ним в сторону, спрашивал: что такое имеешь ты сказать мне?

Начальник узяв хлопця за руку і, відвівши убік, запитав: «Що ти хотів розповісти мені?»

Он отвечал, что Иудеи согласились просить тебя, чтобы ты завтра вывел Павла пред синедрион, как будто они хотят точнее исследовать дело о нём.

Тоді юнак сказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе привести завтра Павла до Синедріону, буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше.

Но ты не слушай их; ибо его подстерегают более сорока человек из них, которые заклялись не есть и не пить, доколе не убьют его; и они теперь готовы, ожидая твоего распоряжения.

Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».

Тогда тысяченачальник отпустил юношу, сказав: никому не говори, что ты объявил мне это.

Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це».

И, призвав двух сотников, сказал: приготовьте мне воинов пеших двести, конных семьдесят и стрелков двести, чтобы с третьего часа ночи шли в Кесарию.

Потім він покликав двох своїх офіцерів [64] і наказав: «О дев’ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців,

Приготовьте также ослов, чтобы, посадив Павла, препроводить его к правителю Феликсу.

а також коней для Павла, аби перепровадити його живим до правителя Фелікса».

Написал и письмо следующего содержания:

Він написав Феліксу такого листа:

«Клавдий Лисий достопочтенному правителю Феликсу — радоваться.

«Клавдій Лісій шле вітання вельмишановному правителю Феліксові.

Сего человека Иудеи схватили и готовы были убить; я, придя с воинами, отнял его, узнав, что он Римский гражданин.

Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили, але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його.

Потом, желая узнать, в чём обвиняли его, привёл его в синедрион их

Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону.

и нашёл, что его обвиняют в спорных мнениях, касающихся закона их, но что нет в нём никакой вины, достойной смерти или оков.

Я з’ясував, що їх звинувачення пов’язані зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув’язнення.

А как до меня дошло, что Иудеи злоумышляют на этого человека, то я немедленно послал его к тебе, приказав и обвинителям говорить на него перед тобою. Будь здоров».

Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, зробили це в твоїй присутності».

Итак, воины, по данному им приказанию, взяв Павла, повели ночью в Антипатриду.

І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду.

А на другой день, предоставив конным идти с ним, возвратились в крепость.

Наступного дня вершники залишилися із Павлом і супроводжували його до Кесарії, а решта повернулася до фортеці.

А те, придя в Кесарию и отдав письмо правителю, представили ему и Павла.

Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа правителю Феліксу й передали йому Павла.

Правитель, прочитав письмо, спросил, из какой он области, и, узнав, что из Киликии, сказал:

Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Кілікії, сказав:

я выслушаю тебя, когда явятся твои обвинители. И повелел ему быть под стражею в Иродовой претории.

«Я вислухаю тебе в присутності тих, хто тебе звинувачує». Він наказав стерегти Павла в палаці Ірода.

« 22 глава 24 глава »