Деяния 27 глава

Деяния апостолов
Перевод Десницкого → Сучасний переклад

Итак, было решено отправить Павла на корабле в Италию. Тогда его вместе с некоторыми другими узниками передали центуриону из императорской когорты по имени Юлий.

Коли було прийняте рішення про те, щоб нам відплисти до Італії, Павла і ще кількох інших в’язнів передали офіцеру [71] на ім’я Юлій, який служив у полку імператора.

Мы сели на корабль из Адрамиттия, который собирался отплыть в сторону Асии, и он отчалил. С нами был Аристарх, македонянин из Фессалоник.

Ми сіли на адрамитський корабель, що відходив до портів уздовж азіатського узбережжя. З нами був Аристарх, македонець із Солуні.

На следующий день мы прибыли в Сидон и Юлий был настолько расположен к Павлу, что позволил ему навестить друзей и взять у них, что нужно для путешествия.

Наступного дня ми припливли в Сидон. Юлій доброзичливо поставився до Павла й дозволив йому відвідати своїх друзів, щоб ті подбали про нього.

Отправившисяь оттуда, мы проплыли мимо Кипра с подветренной стороны, потому что ветра были встречными.

Звідти ми відпливли до Кіпру, оскільки був зустрічний вітер.

Далее мы пересекли открытое море напротив Киликии и Памфилии и причалили в Мирах в Ликии.

Ми пройшли через відкриті води біля берегів Кілікії та Памфилії і прибули до Міри, що в Лікії.

Там центурион нашел корабль из Александрии, который направлялся в Италию, и посадил нас на него.

Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.

Несколько дней мы едва продвигались вперед и добрались только до Книда. Ветер не давал нам плыть дальше прямо, поэтому мы проплыли с подветренной стороны Крита вдоль мыса Салмона.

Кілька днів ми пливли повільно й ледве досягли Кніда. Оскільки вітер перешкоджав триматися нашого курсу, ми попливли на південь до Криту біля Салмона.

С трудом двигаясь вдоль берега, мы достигли места, которое называлось Добрые Пристани, неподалеку от города Ласея.

Долаючи великі труднощі, ми пливли вздовж критського берега, аж доки не пристали до місця, що мало назву Добра Пристань, неподалік міста Ласея.

Так мы потратили слишком много времени. День поста уже прошел и плавание становилось опасным. Павел уговаривал моряков:

Багато часу вже було згаяно, і плисти вже стало небезпечно, тому що юдейський Піст [72] уже пройшов.

— Послушайте, я же вижу, что если мы поплывем дальше, нас ждут опасности, причем пострадает не только груз, но и мы сами.

Павло попереджав їх: «Люди, я передбачаю, що плавання наше буде небезпечним і призведе до багатьох втрат. Під загрозою не лише вантаж і корабель, але й наше життя».

Но центурион прислушался к мнению капитана и владельца корабля, а не к словам Павла.

Та офіцера переконали капітан і власник корабля, а не Павлові слова.

Для зимовки эта пристань была приспособлена плохо, так что большинство приняло решение отправиться дальше и, если получится, добраться до Феникса и зимовать там (Феникс — гавань на Крите, открытая с юго- и северо-востока).

Оскільки пристань була непридатна для зимівлі, то більшість вирішила, що треба вийти в море і, якщо вдасться, дістатися Фенікса, міста на Криті, і вже там перебути зиму. У Феніксі була бухта, яка виходила як на південно-західне, так і на північно-західне узбережжя.

Когда подул легкий южный ветер, они решили, что теперь всё получится, подняли якорь и попыли вдоль Крита.

Коли ж повіяв легкий південний вітерець, вони вирішили, що це якраз слушний момент, тож підняли якір і вирушили вздовж критського узбережжя.

Но тут же из-за острова задул ураганный ветер по названию Эвракилон.

Та невдовзі з острова почав задувати ураганний вітер, який називався «Північносхідник».

Он потащил корабль, развернуться не было никакой возможности и нас тащил ветер.

Він захопив наш корабель і нас понесло, та оскільки ми не могли плисти проти бурі, то вирішили віддатися на волю вітрові.

Нас вынесло к какому-то островку под названием Кавда, где мы едва не потеряли свою лодку.

Коли ми пропливали повз маленький острівець Кавда, він трохи захистив нас від вітру. І з великими труднощами нам ледве вдалося втягти на палубу рятувальний човен.

Пришлось поднять ее на борт и обвязать борта судна канатами. Моряки боялись, что нас может вынести на отмели Сирта и спустили паруса. А нас всё носила по морю

Після того ми намагалися обв’язати канатами корабель. А щоб не сісти на мілину Сірти, матроси спустили вітрила й віддалися на волю хвиль.

жестокая буря, так что пришлось сбрасывать груз за борт,

Шторм дужчав. Тож наступного дня вони почали викидати за борт вантаж,

а на третий день избавиться даже от корабельных снастей.

а на третій день повикидали і усе корабельне знаряддя.

Вот уже много дней не видно было на небе ни солнца, ни звезд, а буря всё не утихала, так что у нас не оставалось никакой надежды на спасение.

Кілька діб не з’являлися на небі ні сонце, ані зірки. Шторм усе лютував і у нас не лишалося ніякої надії на порятунок.

Уже давно никто ничего не ел, и тогда Павел поднялся и обратился к морякам:— Видите, стоило прислушаться к моему совету и не покидать Крита, тогда бы мы избеежали этой опасности и этих потерь.

Давно вже ніхто нічого не їв. Тоді Павло встав перед ними і сказав: «Люди, ви мусили послухатися моєї поради й не відпливати з Криту. Тоді б ви уникли таких втрат і такої шкоди.

Но теперь я вас призываю не падать духом: хоть корабль мы и потеряем, но никто из нас не погибнет.

Але зараз я закликаю вас не впадати в розпач, ніхто з вас не загине, тільки корабель втратимо.

Этой ночью мне явился ангел Того Бога, Которому я служу,

Бо минулої ночі з’явився мені Ангел від Бога, Якому я належу і Якому служу.

и сказал: «Не бойся, Павел! Тебе надлежит предстать перед Цезарем, и ради тебя Бог дарует жизнь всем, кто с тобой на корабле».

Ангел сказав мені: „Не бійся, Павле. Ти маєш стати перед цезарем, тому Бог збереже життя тобі й людям, які пливуть з тобою”.

Так что мужайтесь, друзья! Я доверяю Богу, всё будет именно так, как было мне сказано.

Тож тримайтеся, мужі, бо я вірю в Бога і в те, що все станеться так, як було мені сказано.

Нас вынесет на какой-нибудь остров.

Але ж ми повинні натрапити на якийсь острів».

Наступила четырнадцатая ночь, как нас носило по Адриатике. Около полуночи моряки заметили признаки, что мы приближаемся к какой-то земле.

Як настала чотирнадцята ніч, нас все несло через Адріатичне море. Десь опівночі моряки відчули, що поруч земля.

Она замерили глубину, и она оказалась двадцать саженей, а когда вскоре повторили замер, там было уже пятнадцать.

Вони заміряли глибину, і знайшли, що вона становила біля сорока метрів.[73] Трохи далі заміряли, і виявилося вже тридцять.[74]

Опасаясь налетететь на скалы, они бросили с кормы четыре якоря и молились, чтобы поскорее настал день.

Остерігаючись наскочити на підводне каміння, моряки скинули з корми чотири якорі. Всі молилися, щоб швидше настав день.

А потом моряки стали спускать с носа корабля лодку, притворяясь, что собираются бросить еще один якорь. На самом деле они хотели сбежать с корабля.

Деякі моряки спробували втекти з корабля. Вони спустили рятувальний човен, удаючи, що збираються кинути ще кілька якорів з носа корабля.

Но Павел сказал центуриону и воинам:— Вам не удастся спастись, если они не останутся на корабле.

Та Павло сказав офіцерові й воїнам: «Якщо ці люди не залишаться на борту, не буде вам порятунку».

Тогда воины перерубили канаты у лодки, и она упала в море.

Тоді воїни перерізали канати і скинули рятувальний човен.

Перед самым рассветом Павел стал уговаривать всех поесть. Он говорил:— Вот уже две недели, как вы из-за напряженного ожидания ничего не едите и остаетесь голодными.

Перед самим світанком Павло умовляв усіх поїсти, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день напруженого чекання, та ви увесь час нічого не їли.

Прошу вас, примите пищу, это нужно для вашего же спасения! У вас ни один волос не упадет с головы.

Отож благаю вас трохи попоїсти, бо вам це необхідно, аби вижити, щоб жодна волосина не впала з вашої голови».

Сказав это, он взял хлеб, возблагодарил перед всеми Бога, преломил его и начал есть.

Сказавши так, Павло узяв хлібину, віддав хвалу Богові перед усіма і, переломивши хліб, почав їсти.

Это придало всем бодрости, так что и остальные принялись за еду.

Це їх підбадьорило, і самі вони теж трішки поїли.

Всего нас на корабле было двести семьдесят шесть душ.

Всього ж на кораблі нас було двісті сімдесят шість душ.

Подкрепившись, мы стали облегчать корабль, выбрасывая в море груз зерна.

Добре поївши, вони почали викидати пшеницю у море, аби полегшити корабель.

Наступил день и показалась земля, но моряки ее не узнавали. Зато они увидели бухту с песчанным берегом и решили, если удастся, завести в нее корабль.

А як настав день, то побачили вони невідому землю, але помітили затоку із похилим берегом та й вирішили, якщо вдасться, там пристати.

Они обрубили якорные канаты (якоря бросили в море), развязали веревки, скреплявшие рулевые весла, подняли передний парус и по ветру направились к берегу,

Отож, відрубавши якорі, вони залишили їх у морі. Потім моряки відв’язали канати, якими були закріплені керма, й поставивши вітрило за вітром, попрямували до берега.

но налетели на песчанную мель. И вот нос увяз, корабль остановился, а корму разбивали сильные волны.

Але потрапивши на піщану мілину, ніс корабля нерухомо загруз, а корму розбивали потужні хвилі.

Воины хотели было перебить заключенных, чтобы они не сбежали вплавь.

Воїни змовилися повбивати полонених, щоб жоден не міг поплисти й утекти.

Но центурион хотел сберечь Павла и запретил им это. Он приказал тем, кто умел плавать, броситься в воду первыми и плыть к берегу,

Але офіцер хотів врятувати Павла і тому утримав їх від цього. Він наказав тим, хто вміє плавати, першими стрибати з корабля в море і добиратися до суші.

а остальным хвататься за доски и прочие обломки корабля. Таким образом все добрались до берега.

А решта мусили добиратися до берега на дошках і уламках корабля. Отак усі благополучно дісталися до землі.

« 26 глава 28 глава »