Деяния 7 глава

Деяния Апостолов
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Первосвященник же сказал: — Так ли это?

Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“

Но он сказал: — Братья и отцы! Послушайте. Бог славы явился нашему отцу Аврааму в Месопотамии, прежде его переселения в Харран,

Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,

и сказал ему: «Выйди из твоей земли и твоего родства, и пойди в землю, которую покажу тебе».

і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.

Тогда он вышел из земли Халдеев и поселился в Харране; а оттуда, после смерти его отца, переселил его в землю, в которой вы теперь живете.

Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.

И не дал ему на ней наследства ни на стопу ноги, а пообещал дать её во владение ему и его потомству, после него, обещал когда у него ещё не было детей.

Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

И Бог сказал: «Его потомки будут пришельцами в чужой земле и будут их порабощать и угнетать четыреста лет,

І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.

и народ, у которого они будут в рабстве, Я буду судить», — сказал Бог, — «и после этого они выйдут и будут служить Мне на этой земле».

„Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.

И дал ему завет обрезания. И так родил он Исаака и обрезал его в день восьмой; и Исаак — Иакова, и Иаков — двенадцать патриархов.

І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.

И патриархи, из зависти, продали Иосифа в Египет, и Бог был с ним,

А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,

и избавил его от всех его скорбей, и дал ему благодать и мудрость пред фараоном, царем Египта, и поставил его управителем над Египтом и над всем домом фараона.

і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

И пришел голод и великое бедствие на весь Египет и Ханаан, и отцы наши не находили пропитания.

А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.

Иакова же, услышав, что в Египте есть хлеб, послал туда наших отцов в первый раз.

Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

А во второй раз Иосиф открылся своим братьям, и фараону стал известен род Иосифа.

А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.

Иосиф, послав, призвал Иакова, своего отца и всю свою родню, семьдесят пять человек.

Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.

Иаков сошёл в Египет. И умер сам и отцы наши,

І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

и был и перенесены в Сихем и положены в гробницу, которую Авраам купил за серебро у сынов Еммора в Сихеме.

І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.

А по мере того, как приближалось время обещания, о чём поклялся Бог Аврааму, народ в Египте вырастал и умножался,

А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,

пока не восстал иной царь, который не знал Иосифа.

аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.

Он, прибегнув к хитрости против нашего рода, делал зло отцам, заставляя выбрасывать младенцев, чтобы те не оставались в живых.

Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

В это время родился Моисей и был прекрасен пред Богом. Его вскармливали три месяца в доме отца.

Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.

Его, брошенного, взяла к себе дочь фараона и воспитала его как своего сына.

А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

И был научен Моисей всей мудрости египетской, и был силён в своих словах и делах.

І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.

Когда же ему исполнилось сорок лет, пришло ему на сердце проведать братьев своих, сыновей Израиля.

А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.

И увидев, что кого-то обижают, заступился и отомстил за истязаемого, нанеся удар египтянину.

Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.

Он думал, что братья его поймут, что Бог его рукой дает им спасение, но они не поняли.

Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.

На следующий день он появился между ними, дерущимися, и склонял их к миру, сказав: «Люди, вы — братья, зачем обижаете друг друга?»

А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“

Но обижающий ближнего оттолкнул его, сказав: «Кто тебя поставил начальником и судьей над нами?

А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?

Не хочешь ли ты убить меня так же, как убил вчера египтянина?»

Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“

И бежал Моисей из-за этих слов и стал пришельцем в земле Мадиамской, где родил двух сыновей.

І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.

И когда исполнилось сорок лет, в пустыне горы Синай ему явился ангел в пламени огня тернового куста.

А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.

31 И Моисей, увидев, удивился видению, а когда подходил, чтобы рассмотреть, раздался голос Господа:

А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

«Я Бог отцов твоих, Бог Авраама и Бог Исаака и Бог Иакова». Моисей, задрожав, не смел смотреть.

„Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...

И сказал ему Господь: «Сними обувь с ног твоих, ведь место, на котором ты стоишь, — святая земля.

І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

Увидел Я притеснение Моего народа, который в Египте, и стон их услышал, и сошёл избавить их. А теперь иди, Я пошлю тебя в Египет».

Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.

Этого Моисея, которого они отвергли, сказав: «Кто тебя поставил начальником и судьей?», его Бог послал и начальником, и избавителем, рукой Ангела, явившегося ему в терновом кусте.

Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.

Это он вывел их, творя чудеса и знаки в египетской земле, и в Красном море, и в пустыне, сорок лет.

Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.

Это тот Моисей, который сказал сыновьям Израиля: «Пророка воздвигнет вам Бог из ваших братьев, как меня».

Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“

Это тот, кто был в собрании в пустыне с Ангелом, говорившим ему на горе Синай, и с отцами нашими; тот, который принял живые слова, чтобы дать вам,

Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;

которому отцы наши не пожелали быть послушными, но отвергли его и обратились в сердцах своих к Египту,

що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

сказав Аарону: «Сделай нам богов, которые пойдут впереди нас, ибо этот Моисей, который вывел нас из египетской земли, — не знаем, что случилось с ним».

промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.

И они сделали тельца в те дни, и принесли жертву идолу, и радовались делам своих рук.

І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.

Но Бог обратился и отдал их служить небесному воинству, как и написано в книге пророков: «Закланных животных и жертвы приносили ли вы Мне сорок лет в пустыне, дом Израиля?

Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?

И вы взяли скинию Молоха и звезду вашего бога Ремфана — изображения, которые вы сделали, чтобы поклоняться им. И Я переселю вас за Вавилон».

Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“

Шатёр свидетельства был у наших отцов в пустыне, как повелел Говоривший Моисею сделать его по образцу, который он увидел.

У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

Который отцы наши с Иисусом, взял, принесли во владения народов, изгоняемых Богом от лица отцов наших, до времени Давида.

Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.

К нему Бог благоволил, и он просил Его жить в доме Иакова.

Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

А Соломон воздвиг Ему дом.

І Соломон збудував Йому дім.

Но Всевышний не обитает в том, что сделано руками, как говорит пророк:

Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

«Небо — Мой престол, а земля — подножие Моих ног, какой дом построите Мне, говорит Господь, или какое место для Моего отдыха?

„Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?

Не Моя ли рука сотворила всё это?»

Хіба не рука Моя все́ це створила?“

Упрямые, с необрезанным сердцем и ушами! Вы всегда противитесь Святому Духу, как отцы ваши, так и вы.

О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

Кого из пророков не преследовали ваши отцы? Они убили тех, кто прежде возвещал о приходе Праведника, а Его предателями и убийцами стали теперь вы,

Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

те, кто приняли Закон в наставлениях ангелов, и не сохранили.

ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“

Слыша это, они разрывались в сердцах и скрежетали на него зубами.

Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.

А Стефан, полный Святого Духа, всмотревшись в небо, увидел Божью славу и Иисуса, стоящего справа от Бога,

А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

и сказал: — Вот, я вижу открытые небеса и Сына Человеческого, стоящего справа от Бога.

і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“

Но они, завопив громким голосом, заткнули свои уши, и единодушно бросились на него,

Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

и, выбросив из города, стали забивать камнями. И свидетели положили свои одежды у ног юноши по имени Савл.

І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.

И забивали камнями Стефана, который взывал и говорил: — Господь Иисус! Прими дух мой!

І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“

И, упав на колени, вскричал громким голосом: — Господь! Не засчитывай им это грех. И, сказав это, умер.

Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.

« 6 глава 8 глава »