Иакова 3 глава

Иакова
Слово Жизни → Українська Біблія. Турконяк

Братья мои, пусть немногие из вас становятся учителями, ведь вы знаете, что мы будем судимы более строго.

Брати мої, хай не буде багато таких, які стають учителями, знаючи, що приймемо більший осуд.

Мы все во многом грешим. Кто не грешит в словах, тот человек совершенный, способный обуздать и все тело.

Адже всі ми багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, — то досконалий чоловік, здатний приборкати й усе тіло.

Вкладывая удила в рот лошади, чтобы заставить ее повиноваться, мы управляем всем ее телом.

Ось і коням вкладаємо вуздечку в рот, щоб нам корилися, і керуємо всім їхнім тілом.

Или возьмем, к примеру, корабли: как бы велики они ни были и какой бы ни дул сильный ветер, они направляются небольшим рулем туда, куда хочет штурман.

Ось і кораблі, хоч які великі та гнані бурхливими вітрами, але керуються малим стерном, куди [лише] хоче стерновий.

Так же и язык: это маленький орган, но он много хвастается. Большой лесной пожар начинается с маленькой искры.

Так само і язик: хоч і малий орган, а дуже хвалиться. Ось який невеликий вогонь, а спалює такий великий ліс!

Язык — это тоже огонь, это область неправды среди других наших органов. Он оскверняет все тело и воспламеняет весь ход жизни, сам загораясь от ада.

І язик — це вогонь, світ неправди. Язик [так] поставлений між нашими органами, що опоганює все тіло і підпалює круг життя, а його самого запалює геєна [1].

Все звери, птицы, пресмыкающиеся и морские животные могут быть укрощены и укрощаются человеком,

Адже всякий рід звірів і птахів, плазунів і риб приборкується, — вони освоєні людською природою.

но язык не может укротить никто. Он — необузданное зло, полное смертоносного яда.

А язика ніхто з людей не може приборкати; він — зло невгамовне, повний смертоносної отрути.

Языком мы славим Господа и Отца и тем же языком тут же проклинаем людей, сотворенных по подобию Бога.

Ним благословляємо Господа й Отця і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою.

Из тех же уст выходят хвала и проклятие! Братья мои, этого быть не должно.

З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб так воно було!

Разве может из одного и того же источника течь сладкая и горькая вода?

Хіба з одного джерела виходить солодка й гірка вода?

Разве могут на инжире расти маслины или же на виноградной лозе — инжир? Так же и из соленого источника не может течь пресная вода.

Чи може, брати мої, смоківниця родити оливки, а виноградна лоза — смокви? І солончак не може давати солодкої води.

Кто среди вас мудрый и знающий? Пусть он своей достойной жизнью покажет, что его дела совершены с кротостью, которую дает мудрость.

Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго способу життя.

Но если вы вынашиваете в сердце горькую зависть и самолюбивые желания, то не хвалитесь и не лгите против истины.

Коли ж маєте гірку заздрість і суперництво у ваших серцях, не хваліться і не говоріть неправди на правду.

Такая "мудрость" приходит вовсе не с небес, она земная, суетная, от дьявола.

Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, душевна, бісівська.

Там, где людьми руководят зависть и самолюбивые желания, там беспорядок и всякого рода зло.

Тому що де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло.

Та же мудрость, которая приходит с небес, чиста, миролюбива, скромна, послушна, полна милосердия и добрых плодов, беспристрастна и искренна.

А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава.

Плод же праведности мирно сеется теми, кто творит мир.

Адже плід праведності сіється в мирі — і творцями миру.

« 2 глава 4 глава »