Судьи 17 глава

Книга Судей Израилевых
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Был некто на горе Ефремовой, именем Миха.

Був один чоловік з гори Ефраїм, на ім'я Міхай.

Он сказал матери своей: тысяча сто сиклей серебра, которые у тебя взяты и за которые ты при мне изрекла проклятие, это серебро у меня, я взял его. Мать его сказала: благословен сын мой у Господа!

Раз якось промовив він до матері своєї: “Ті тисяча сто срібних шеклів, які взято було в тебе й про які ти вирекла була прокльон при мені, це срібло в мене: я взяв їх і оце тобі назад повертаю.” І відказала йому його мати: “Нехай благословить тебе Господь, мій сину!”

И возвратил он матери своей тысячу сто сиклей серебра. И сказала мать его: это серебро я от себя посвятила Господу для сына моего, чтобы сделать из него истукан и литый кумир; итак, отдаю оное тебе.

Коли він повернув матері своїй тисячу сто шеклів срібла, мати його сказала: “Я хочу присвятити від себе це срібло Господеві, хочу зробити з нього для мого сина різьбленого й литого боввана.”

Но он возвратил серебро матери своей. Мать его взяла двести сиклей серебра и отдала их плавильщику. Он сделал из них истукан и литый кумир, который и находился в доме Михи.

І коли він повернув його своїй матері, взяла вона двісті шеклів срібла та й дала золотареві, а той зробив з них різьбленого й литого боввана, щоб поставити в хаті в Міхая.

И был у Михи дом Божий. И сделал он ефод и терафим и посвятил одного из сыновей своих, чтоб он был у него священником.

Таким чином мав Міхай у себе божницю, зробив ефод і терафи й посвятив одного свого сина, і той був йому за священика.

В те дни не было царя у Израиля; каждый делал то, что ему казалось справедливым.

Того часу не було в Ізраїлі царя й кожний чинив, що йому було довподоби.

Один юноша из Вифлеема Иудейского, из колена Иудина, левит, тогда жил там;

А був один юнак з Вифлеєму Юдейського, з коліна Юди; він був левіт і перебував там зайдою.

этот человек пошёл из города Вифлеема Иудейского, чтобы пожить, где случится, и, идя дорогою, пришёл на гору Ефремову к дому Михи.

Покинув він місто Вифлеєм Юдейський, щоб перебувати, де доведеться, і, подорожуючи, зайшов на Ефраїм-гору, в господу Міхая.

И сказал ему Миха: откуда ты идёшь? Он сказал ему: я левит из Вифлеема Иудейского и иду пожить, где случится.

І спитав його Міхай: “Звідки йдеш?” А той до нього: “Я — левіт, з Вифлеєму Юдейського; ходжу я, щоб осістись, де доведеться.”

И сказал ему Миха: останься у меня и будь у меня отцом и священником; я буду давать тебе по десяти сиклей серебра на год, потребное одеяние и пропитание.

Сказав йому Міхай: “Зостаньсь у мене та й будь мені за батька й за священика. Даватиму тобі щороку десять срібних шеклів, повну одежу й харчі.”

Левит пошёл к нему, и согласился левит остаться у этого человека, и был юноша у него, как один из сыновей его.

Пристав левіт на те, щоб жити з ним, і став юнак у нього як один з його синів.

Миха посвятил левита, и этот юноша был у него священником и жил в доме у Михи.

Посвятив Міхай левіта, і юнак став у нього за священика й жив у домі Міхая.

И сказал Миха: теперь я знаю, что Господь будет мне благотворить, потому что левит у меня священником.

Сказав Міхай: “Тепер я знаю, що Господь буде доброзичливий до мене, бо маю левіта за священика.”

Примечания:

Синодальный перевод

5 терафим — идол, статуя.

« 16 глава 18 глава »