1 Коринфянам 13 глава

Первое послание к Коринфянам апостола Павла
Синодальный перевод → Сучасний переклад

Если я говорю языками человеческими и ангельскими, а любви не имею, то я — медь звенящая или кимвал звучащий.

Якщо я можу розмовляти різними людськими мовами, якщо знаю мову навіть Ангелів, та не маю любові, то я лиш подібний до гучного дзвону або брязкітливого кімвалу.

Если имею дар пророчества, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что могу и горы переставлять, а не имею любви, — то я ничто.

Якщо ж маю пророчий дар, знаю всі таємниці і сповнений знань усяких; якщо маю таку віру, що можу пересувати гори, але не маю любові, то я — ніщо.

И если я раздам всё имение моё и отдам тело моё на сожжение, а любви не имею, нет мне в том никакой пользы.

Якщо я роздам усе своє майно, а тіло своє віддам на спалення, але при тому не матиму любові, я не дістану нічого.

Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится,

Любов терпляча, добра, не заздрісна, не хвалькувата, не пихата.

не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла,

Вона не поводиться непристойно, не егоїстична, не скора на гнів, не злопам’ятна.

не радуется неправде, а сорадуется истине;

Любов ніколи не радіє злу, але радіє правді.

всё покрывает, всему верит, всего надеется, всё переносит.

Любов завжди терпить, завжди вірить, завжди сподівається, завжди стійка.

Любовь никогда не перестаёт, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится.

Дар пророцтва, дар мов, дар знання — усе це зникне, але любов ніколи не скінчиться.

Ибо мы отчасти знаем и отчасти пророчествуем;

Бо знання й пророцтва наші — недосконалі.

когда же настанет совершенное, тогда то, что отчасти, прекратится.

Та коли приходить досконалість, то все недосконале зникає.

Когда я был младенцем, то по-младенчески говорил, по-младенчески мыслил, по-младенчески рассуждал; а как стал мужем, то оставил младенческое.

Коли я був дитиною, то й розмовляв по-дитячому, я думав і міркував як дитина. Але тепер, коли я став дорослим, я залишив усе дитяче.

Теперь мы видим как бы сквозь тусклое стекло, гадательно, тогда же лицом к лицу; теперь знаю я отчасти, а тогда познаю, подобно как я познан.

Зараз ми дивимося на Господа ніби на відображення в дзеркалі, але згодом подивимося Йому в обличчя. Зараз мої знання — часткові, тоді ж, я знатиму усе досконало, подібно тому, як Бог знає мене.

А теперь пребывают сии три: вера, надежда, любовь; но любовь из них больше.

Тим часом лишаються ці три: віра, надія і любов. І найбільша з них — любов.

« 12 глава 14 глава »