Йова 29 глава

Книга Йова
Переклад Хоменка → Русского Библейского Центра

І повів Іов далі свою мову і сказав:

«О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,

коли над головою в мене сяяв його світич, коли при його світлі я ходив у пітьмі!

Такий, як за днів осени моєї, коли Бог вітав над моїм наметом,

коли Всевишній був іще зо мною і круг мене були мої діти;

коли у молоці купались мої ноги, і скеля точила потоками олію!

Як я, було, виходив до брами в місті, встановлював мій ослін на майдані,

хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, старі ж уставали — і залишалися стояти.

Вельможі стримувались від розмови, на уста клали собі руку.

І голос старшин тихнув, язик їхній прилипав до піднебіння.

Вухо, що мене чуло, мене хвалило; око, що мене бачило, свідчило про мене.

Я бо рятував убогого, що кликав, і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.

Хто гинув, того благословення сходило на мене, і серцю вдовиці я давав відраду.

Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; право моє було, мов мантія і корона.

Я був сліпому оком, кульгавому я був ногами!

Я батьком був для вбогих, я розглядав невідомого справу.

Я торощив щелепи злому, з зубів у нього виривав здобич.

Я думав собі: Умру старим! Днів моїх, як піску, буде багато.

Мій корінь буде при воді відкритий, роса у мене на галуззі заночує.

Слава моя завжди буде відновлятись, лук мій зміцніє в руці у мене.

Вони мене слухали уважно — замовкали, коли я їм радив.

По моїй мові не говорили більше, — крапля по краплі спадало на них моє слово.

Вони, мов на дощ, на мене чекали, і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.

Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, — веселости з мого обличчя не проганяли.

Я призначав дорогу їм, я був їм головою. Я жив, неначе цар при війську; куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»