Аввакума 1 глава

Книга пророка Авакума
Переклад Куліша та Пулюя → Новый русский перевод

Видиво, явлене пророку Аввакумові:

Пророческое видение, которое было пророку Аввакуму.

Ой докіль, Господи, буду я взивати, а ти не почуєш, — буду голосити до тебе про насиллє, а ти не спасеш?

О Господь, сколько же мне взывать о помощи, пока Ты услышишь? Сколько кричать Тебе о насилии, пока Ты спасешь?

Про що даєш бачити менї кривду, й дивитись на нужду? Рабунок і насильство перед очима в мене; родиться що-раз більше ворогуваннє, підіймається незгода.

Зачем Ты даешь мне видеть несчастье, и безучастно смотришь на беду? Передо мной — разрушение и насилие, поднимаются рознь и разлад.

Ось, закон утратив силу, справедливого суду нема; безбожний перемагає праведного, а суд виходить переворотний.

Из-за этого Закон утратил силу, и нет больше справедливости. Нечестивые взяли верх над праведными, и порочным стал правый суд.

Розгляньтесь проміж народами, придивітесь уважно (моїм дїлам), а ви зачудуєтесь; я бо ще за ваших часів учиню таке, що ви б і не повірили, як би вам хто розповідав.

«Внимательно присмотритесь к народам, и вы будете крайне изумлены, потому что Я совершу в ваши дни такое, чему бы вы никогда не поверили, если бы вам рассказали об этом.

Ось бо, я підійму Халдеїв, нарід жорстокий, та бутний, що широко по землї буяє, щоб загорнути осади, які до його нїколи не належали.

Я подниму халдеев[1], неистовый и свирепый народ, который помчится по всей земле отнимать чужие жилища.

Страшний він і грізний, сам собі становить він право, рядить, як сам хоче.

Они грозны и ужасны; они сами себе закон, и возвеличивают себя, как хотят.

В його конї бистрійші над парди, а швидкійші над вовки смерком; кінниця його розбігається на всї боки; орлом приходять-прилїтають їздецї його здалека, й кидаються на здобич.

Их кони быстрее леопардов, злее волков во тьме. Их конница мчится во весь опор, их всадники скачут издалека. Они летят, как орел, что бросается на добычу,

Цїлою силою виступає він на влови, встромивши зір наперед себе, загортає полонян, як пісок.

приходят для грабежа. Их полчища несутся[2], как знойный вихрь, собирая пленников, как песок.

Насьміхається він із царів, збиткується над князями; іграшка йому всякий замок: усипле вал та й звойовує його.

Смеются они над царями, издеваются над повелителями. Они потешаются над крепостями, насыпают осадный вал и берут их.

Тодї надувається ще більш дух його; він ходить-буяє; сила його — вона богом йому.

Проносятся они, как вихрь, этот преступный люд, чей бог — собственная сила».

Та чи ж ти, Господи, не Бог мій, не Сьвятий мій з давен давнезних? Нї, ми не погибнемо! Ти, Господи, тілько задля суду напустив його. Скеле моя! ти лиш на кару призначив його.

Господи, разве Ты не издревле? Святой мой Бог, Ты не умрешь![3] О Господи, Ты велел им исполнить приговор; Скала, Ты назначил им карать.

Не твоїм чистим очам дивитись на лиходїйства, не тобі приглядатись угнїтанню! Чом же ти позираєш мовчки на лиходіїв, як безбожник пожерає того, що праведнїйший від його?

Слишком чисты Твои глаза, чтобы видеть зло; Ты не можешь смотреть на беззаконие. Почему же тогда Ты смотришь на вероломных, молчишь, когда злые поглощают тех, кто праведнее их?

Чом же ти покидаєш людей, як рибу у морі, як ті повзючі, що в їх нема пана?

Ты уподобил людей рыбе в морях, твари морской, у которой нет правителя.

Ось, він витягає їх усїх вудкою, захоплює в сак, забірає в свої неводи, та й радується тим і веселиться.

Враг вытягивает их крюком, ловит сетью, сгоняет в невод, веселится и торжествует.

За се він сїтї своїй жертву приносить й кадить неводу свому, бо має від них пай свій товстий й їду смаковиту.

Поэтому сетям своим приносит он жертвы и благовония — своим неводам, ведь благодаря им жирен его кусок и роскошно его застолье.

Чи ж проте має він все сїть свою випорожнювати й безнастанно вигублювати народи безмилосердно?

Неужели и дальше опорожнять ему сеть, без жалости истребляя народы?

Примечания:

Новый русский перевод

6 [1] — В знач.: «вавилонян»; евр. касди́м.

9 [2] — Смысл этого места в евр. тексте неясен.

12 [3] — Так по древней текстовой традиции. В нормативном евр. тексте: мы не умрем.

« 3 глава 2 глава »