Бытие 23 глава

Бытие, Пятикнижие Моисея
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Сарра прожила сто двадцать семь лет.

І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, — літа життя Сарриного.

Умерла она в Кирьят-Арбе (именуемой теперь Хевроном), в земле ханаанской. Авраам пришел и горевал о Сарре, оплакивал ее,

І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, — це Хеврон у кра́ї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

а затем, поднявшись и оставив усопшую, Авраам повел разговор с хеттами:1

І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи:

«Среди вас я всего лишь пришлый, на время поселившийся здесь человек; дайте мне возможность приобрести у вас в собственность место для погребения, чтобы можно мне было похоронить умершую свою».

„Я прихо́дько й захо́жий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого“.

Хетты так ответили Аврааму:

І відповіли́ сини Хетові Авраамові, та й сказали йому:

«Выслушай нас, господин наш! Ты среди нас — князь милостью Божьей. В лучшей из наших гробниц похорони свою умершую. Никто из нас не откажет тебе в месте захоронения для погребения умершей твоей».

Послухай нас, пане мій, — ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою“.

Авраам поднялся и, низко поклонившись жителям земли той, хеттам,

І встав Авраам, і вклонився наро́ду тієї землі, синам Хетовим,

сказал им: «Если вы согласны помочь мне с погребением умершей моей, замолвите за меня слово Эфрону, сыну Цохарову,

та й промовив до них і сказав: „Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового,

чтобы уступил он мне принадлежащую ему пещеру Махпела, что на краю его поля. Пусть он при вас продаст мне ее за полную цену, дабы была у меня своя родовая усыпальница».

і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, — хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу“.

Сам Эфрон-хетт сидел тогда вместе с другими хеттами у городских ворот2 и перед всеми, кто был там, отвечал Аврааму:

А Ефрон пробува́в серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи:

«Нет, господин мой! Послушай меня! Я дарю тебе поле и вместе с ним отдаю тебе и пещеру, которая на нем. Здесь в присутствии соплеменников моих тебе даю3 ее. Иди и хорони усопшую свою».

„Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, — на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою“.

Авраам опять низко поклонился жителям той земли

І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі,

и сказал Эфрону перед всеми собравшимися: «И всё же, если бы ты только послушал меня! Я уплачу тебе за поле, сколько оно стоит; получи с меня положенное, и я похороню там умершую свою».

та й сказав до Ефрона, так що чув був наро́д тієї землі, говорячи: „Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, — візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою“.

Эфрон ответил Аврааму:

А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому:

« Раз уж ты так настаиваешь, тогда послушай, господин мой! Эта земля стоит четыреста шекелей4 серебра, что это для нас с тобой?! Похорони усопшую свою!»

„Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, — що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!“

Авраам согласился с предложением Эфрона и отвесил ему столько серебра, сколько тот назначил в присутствии хеттов: четыреста шекелей серебра, по весу, принятому у купцов.

І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, — чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.

Так принадлежавшее Эфрону поле, что при Махпеле, на востоке от Мамре, поле и пещера, которая на нем, и все деревья в пределах всего этого поля — всё это перешло

І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо,

в законную собственность Авраама, и свидетелями тому были все те хетты, что собрались у городских ворот.

купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.

После этого Авраам похоронил Сарру, жену свою, в Ханаане в пещере Махпела, на востоке от Мамре, что ныне Хевроном зовется.

І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, — це Хеврон у землі ханаанській.

И при этом поле, принадлежавшее хеттам, и пещера на нем перешли в собственность Авраама как место для погребения.

І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

3 [1] — Или: с сынами Хета; то же в ст. 5, 7, 10, 16, 18, 20.

10 [2] — См. примеч. к 19:1.

11 [3] — Друг. возм. пер.: я продаю тебе поле… продаю и пещеру… тебе продаю ее.

15 [4] — Т. е. это около 4,5 кг.

« 22 глава 24 глава »