Бытие 19 глава

Бытие, Пятикнижие Моисея
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Когда вечером того же дня те два ангела подошли к Содому, Лот сидел у городских ворот.1 Как только Лот увидел их, он поднялся, чтобы приветствовать их, и, поклонившись до земли,

І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,

сказал: «Прошу вас, господа мои, зайдите в дом ко мне, к рабу вашему, чтобы ноги вымыть и переночевать. А рано утром вы сможете продолжить путь свой». «Нет, — ответили они, — мы хотим переночевать на площади».

та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“.

Но он так настоятельно упрашивал их, что они согласились и вместе с ним направились к нему в дом. Он приготовил им богатое угощение, напек пресных лепешек, и они поужинали.

А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.

Они еще не легли спать, как жители города — мужчины Содома, и стар и млад, все без исключения, — окружили дом

Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім.

и, вызывая к себе Лота, кричали ему: «Где те люди, что сегодня вечером пришли к тебе? Давай их сюда! Мы совокупимся с ними!»

І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“

Лот вышел к ним на порог дома и, закрыв за собой дверь,

І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,

сказал: «Братья мои, не делайте такого зла!

і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого!

Послушайте, у меня есть две дочери, еще девушки; давайте я выведу их к вам, и делайте с ними, что хотите, только людей этих не троньте, ведь они как гости вошли под кров дома моего».

Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.

«Убирайся прочь! — кричали из толпы. — Сам-то ты здесь пришлый! Тебе ли нас судить?! С тобой мы хуже поступим, чем с ними!» С такими криками они яростно устремились на человека этого, Лота, и подступили к двери, чтобы выломать ее.

А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

Но те два мужа, два гостя, схватив Лота, ввели его назад в дом и заперли дверь,

Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.

а людей тех, что столпились у входа в дом, поразили слепотой, так что все они от мала до велика измучились в тщетном поиске входа в дом.

А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

«Кто еще есть у тебя в этом городе? — спросили у Лота те два мужа. — Зять, сыновья твои, дочери твои или еще кто-нибудь? Выводи их из этого места.

І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,

О горьких жалобах на жителей его знает ГОСПОДЬ,2 и Он послал нас уничтожить этот город».

бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.

Лот вышел из дома и стал убеждать женихов3 дочерей своих скорей покинуть это место. «Сейчас ГОСПОДЬ уничтожит этот город», — говорил он им. Но те подумали, что Лот шутит.

І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.

Как только рассвело, ангелы начали торопить Лота: «Скорей уводи отсюда жену и обеих дочерей, которые остались с тобой, чтобы не погибнуть тебе, когда город будет наказан».4

А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.

А Лот всё еще медлил, тогда, по милости ГОСПОДНЕЙ к нему, мужи те взяли за руки его, жену его и обеих дочерей, вывели их и оставили вне города.

А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.

Как только они оказались с ними за городом, один из них сказал Лоту: «Теперь беги, чтобы остаться в живых, не оглядывайся назад и нигде в долине не останавливайся, а беги в горы, дабы тебе не погибнуть».

І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.

«О нет! Владыка мой! — возразил Лот. —

А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!

Молю тебя, вспомни, ты уже был так добр ко мне, рабу твоему, и оказал мне великую милость: спас жизнь мою. Но теперь мне не добежать до гор: бедствие застигнет меня на пути, и я погибну.

Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.

Взгляни, вон там недалеко селенье, куда можно убежать, и оно маленькое. Побегу я туда, это ведь такое небольшое селенье — там я останусь в живых!»

Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.

«Хорошо, — сказал ангел, — я выполню просьбу твою: не уничтожу селенье, о котором ты говоришь.

І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.

Но ты беги туда скорее, ибо я ничего не смогу сделать, пока ты не будешь там». (Поэтому и называется это селенье Цоар.)5

Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.

Солнце взошло над землею в то самое время, как Лот пришел в Цоар.

Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

Тогда по изволению ГОСПОДА дождем пролилась на Содом и Гоморру сера горящая — от ГОСПОДА с неба то было, —

І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.

и уничтожил Он полностью города эти, и всю долину, и всех, кто жил на ней, и всё, что росло на земле.

I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

А жена Лота, бежавшая следом за ним к Цоару, оглянулась назад и превратилась в соляной столп.

А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!

Утром Авраам встал рано и поспешил к тому месту, где накануне стоял перед ГОСПОДОМ.

І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

Когда он посмотрел в сторону Содома и Гоморры и на всю широко простиравшуюся долину, увидел он густой дым, поднимавшийся с земли, подобный дыму из плавильной печи.

І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...

Но, уничтожая города этой долины, Бог не забыл6 об обещании Аврааму и спас Лота от гибели, когда предал полному уничтожению города, где жил Лот.

І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

Боясь оставаться в Цоаре, Лот вместе с обеими дочерьми ушел в горы. Там он и поселился вместе с ними в пещере.

І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.

Однажды старшая дочь сказала младшей: «Отец наш стар, и здесь вокруг нет ни одного мужчины, который бы жил с нами, как это в мире водится.

І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.

Напоим нашего отца вином, переспим с ним и приживем себе от него детей».

Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“.

В тот вечер напоили они отца своего вином, и старшая дочь пришла к нему и спала с ним. Он и не чувствовал, когда она легла и когда встала.

І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

Наутро старшая дочь сказала младшей: «Прошлой ночью я спала со своим отцом. Напоим его вином и в этот вечер; ты пойдешь и переспишь с ним, и мы приживем себе детей от отца нашего».

І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“.

В тот вечер они снова напоили отца своего вином. Теперь уже младшая дочь пришла к нему и спала с ним. Он и не чувствовал, когда она легла и когда встала.

І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

Так обе дочери Лота забеременели от своего же отца.

І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.

Старшая родила сына и назвала его Моав. Он — предок теперешних моавитян.

І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.

И младшая тоже родила сына и назвала его Бен-Амми.7 Он — предок теперешних аммонитян.

А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — На Древнем Востоке площадь перед городскими воротами была местом суда, торговых сделок и различных встреч.

13 [2] — Букв.: ибо велик вопль на них перед Господом!

14 [3] — Или: мужей.

15 [4] — Или: не погибнуть в беззаконии города.

22 [5] — В Син. пер., как и в LXX: Сигор; название города созвучно евр. слову мицар, означающему «быть маленьким, незначительным».

29 [6] — Букв. вспомнил; см. примеч. к 8:1.

38 [7] — По общераспространенной этимологии Моав объясняется как возникшее от меав «от (моего) отца», а Бен-Амми переводится как «сын моего народа».

« 18 глава 20 глава »