Хр. Рима 14 глава

Послание апостола Павла христианам Рима
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

Слабого в вере принимайте в свою среду, не споря с ним о его взглядах.

Щиро приймайте тих, чия віра слабка, та не задля суперечки про погляди ваші.

Кто-то верит, скажем, что можно есть всё, а слабый только растительную пищу1 принимает.

Один вірить, що може їсти все,[15] а інший, слабкий у вірі своїй, їсть лише овочі.

Тому, кто ест, не следует презирать того, кто не ест, и кто не ест, не должен осуждать того, кто ест: ведь Бог и его принял, как тебя!

Тому ж, хто споживає будь-яку їжу, не слід зверхньо ставитися до іншої людини, яка не їсть усього. І навпаки: той, хто не їсть деякі страви, нехай не осуджує першого, оскільки Бог прийняв його.

И кто ты такой, чтобы судить чужого слугу? Перед своим господином2 стоит он или падает и будет стоять, ибо Господь3 силен поддержать его.

Чому ти осуджуєш чужого слугу? Лише в очах свого господаря слуга може бути виправданий або покараний. Слугу ж Господнього буде виправдано, бо Господь владу має виправдовувати.

Иной считает, что один какой-то день важнее прочих, а для другого — все они равны. Важно, чтобы каждый был тверд в своих убеждениях.4

І знову ж таки, для однієї людини якийсь день може бути важливішим за інший, а для іншого чоловіка всі дні однакові. То й нехай кожен тримається свого переконання.

Кто чтит особо какой-то день, в честь Господа5 делает это.6 Кто ест — в честь Господа ест, поскольку благодарит Бога, и тот, кто не ест, не ест с мыслью о Господе — он тоже благодарит Бога.

Хто вважає якийсь день особливим, стоїть на цьому в ім’я Господнє. Хто споживає будь-яку їжу, той теж робить це в ім’я Господа, бо дякує Богу. Той же, хто не їсть певну їжу в ім’я Господа, також дякує Йому.

Никто из нас не живет, равно никто из нас и не умирает для себя.

Бо ніхто з нас не живе заради себе і не вмирає сам по собі.

Если живем — для Господа живем, а когда умираем — для Господа и умираем. Одним словом, живем ли, умираем ли — мы всегда Господни.

Адже життя наше — для Господа, а вмираючи, ми також вмираємо для Нього. Тож живучи або вмираючи, ми всі належимо Господу.

Христос для того умер,7 а потом и ожил вновь, чтобы стать Ему Господом и мертвых и живых.

Ось чому Христос помер і повернувся знову до життя, щоб стати Господом над мертвими і ще живими.

Как же можешь ты судить брата своего? А ты как смеешь презирать брата своего? Ведь мы все перед Божиим судом8 предстанем.

Чому ти осуджуєш брата чи сестру свою у Хресті? Або за що зневажаєш їх? Адже всі ми станемо перед судом Божим.

Написано же: « Как верно то, что Я живу, — говорит Господь, — так и то, что предо Мной преклонится всякое колено, и всякий язык воздаст хвалу Богу».9

Бо сказано у Святому Писанні: «Це так само правильно, як те, що Я живу, — каже Господь. — Кожен впаде на коліна переді Мною, і кожен визнає, що Я є Бог».

Итак, каждый из нас за себя даст отчет [Богу].

Отже, кожен із нас звітуватиме про себе перед Богом.

Так не будем же судить друг друга, положим лучше для себя не делать никогда того, что может оказаться препятствием или камнем преткновения на пути брата нашего.

Тож годі осуджувати одне одного. Краще виріште не робити перешкод чи спокус на шляху брата свого.

В Господе Иисусе знаю я и уверен в том, что нет такой пищи, которая сама по себе была бы нечиста; только то, что человек считает нечистым, оказывается для него нечистым.

Я переконаний як той, хто в Господі Ісусі, що не буває нечистої їжі самої по собі. Для того вона є нечистою, хто її вважає такою.

Если брат твой смущается и огорчается тем, что ты ешь, то ты не по любви поступаешь; не губи своей пищей того, за кого умер Христос.

Але якщо ти образиш свого брата через їжу, то це означає, що ти не слідуєш любові. Не занапасти їжею своєю того, за кого помер Ісус.

Не давайте никому повода злословить о том, что для вас хорошо.

Отже, не поводься так, як ти вважаєш добрим, але інші будуть вважати злим.

Царство Божие — это ведь не еда и не питье, а праведность, и мир, и радость, даруемые Духом Святым.

Бо в Царстві Божому найважливіші не їжа і не напої, а праведність, мир і радість, які Дух Святий дарує нам.

И если человек таким образом служит Христу, он Богу угоден, и люди его уважают.

Хто служить Христу, живучи так, той догоджає Богу і схвалений людьми.

Так будем же всегда искать тот путь, что ведет нас к миру и взаимному укреплению в вере.

Тож дбаймо про все, що служить миру і взаємному зміцненню.

Ради пищи не разрушай дела Божьего. Даже если всё само по себе чисто, всё равно худо, если человек пищей своей кладет камень преткновения на пути другого. 10

Не руйнуйте діла Божого заради їжі. Будь-яка їжа — чиста. Але не годиться їсти того, що брата твого веде до гріха.

Хорошо не есть мяса, не пить вина и вообще не делать ничего такого, что может стать камнем преткновения для брата твоего.11

Краще не їсти м’яса, не пити вина, ані робити таке, що веде брата твого до гріха.

В себе самом, перед Богом, держись того, [в чем] ты уверен. Блажен, кто может принимать решения без опасений.12

Тримайте переконання свої між вами і Богом. Щасливий той, хто не відчуває вину за ті вчинки, які вважає правильними.

А кто испытывает сомнение и, однако, ест, тот уже осужден, ибо поступает не по вере; а всё, что не по вере делается, — грех.

Але той, хто навіть їсть із сумнівом, засуджений Богом, бо його вчинки — не від віри. Та все, що не від віри є гріхом.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: овощи/зелень.

4 [2] — Или: Господом; словами «Господь» и «Господин» переводится одно и то же греч. слово.

4 [3] — В некот. рукописях: Бог.

5 [4] — Или: каждый по своему пониманию должен прийти к твердому убеждению.

6 [5] — Здесь и ниже в этом стихе друг. возм. пер.: с мыслью о Господе; букв.: Господу.

6 [6] — Некот. рукописи добавляют: и кто не чтит особо какой-то день, Господу не чтит.

9 [7] — Некот. рукописи добавляют: и воскрес.

10 [8] — Букв.: перед судейским престолом Бога (в некот. рукописях: Христа).

11 [9] — Друг. возм. пер.: исповедает Бога. Ис 49:18; Ис 45:23 (LXX).

20 [10] — Друг. возм. пер.: плохо человеку, если он ест, мучимый совестью.

21 [11] — Некот. рукописи добавляют: или причиной падения, или он ослабеет.

22 [12] — Букв.: блажен тот, кто не осуждает себя за то решение, которое принимает.

« 13 глава 15 глава »