Хр. Рима 9 глава

Послание апостола Павла христианам Рима
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

Во Христе пребывая, скажу вам по правде, не солгу (порукой в том совесть моя, озаренная Духом Святым):1

1-2 Правду кажу, я — в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ.

[2-3] ношу я в своем сердце неизбывную боль, великую скорбь о братьях моих, родных мне по плоти и крови.2 Уж лучше бы мне самому быть анафеме3 преданным ради них, от Христа отлученным.

3-4 І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів — ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати Славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в Храмі й Свої обітниці.

Израильтяне они. Бог удостоил их быть сынами Его, явил им славу Свою и дал им Свои заветы.4 Есть Закон у них, и служение в храме, и Божии обещания.5

У них — праотцы, и от них же по плоти Христос, Который превыше всех, Бог наш вовеки благословенный.6 Аминь.

Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом [8] над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.

Никак, однако, не могло утратить силу слово7 Божие об Израиле. Не все, кто от Израиля, будут считаться израильтянами.

Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю, — справжні ізраїльтяни.[9]

И не все потомки Авраама будут истинными детьми его. Ведь было сказано: «Рожденные от Исаака8 будут признаны твоими потомками».9

І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої».

Так что не все рожденные по плоти10 — дети Божии; лишь те, чье рождение было обещано Богом, признаются потомством Авраама.

Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими.

И такие были слова в том обещании: «В должное время опять Я приду, и у Сарры будет сын».11

І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син».

И это не всё: у детей Ревекки12 был один отец, наш праотец Исаак,

Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака.

однако еще прежде, чем они родились и сделали что-либо доброе или худое, уже тогда, чтоб неизменно торжествовал Божий выбор

11-12 І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому». І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику.

(не человеческие заслуги, а призыв Бога), ей было сказано: «Старший будет в подчинении у младшего».13

В Писании так и говорится: «Иакова14 Я возлюбил, а Исава отверг».15

Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава».

Скажем ли мы, что у Бога неправда? Конечно же, нет!

І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні!

Моисею Он сказал: «Я милость Свою окажу, кому захочу, и, кого захочу, того пожалею».16

Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись».

Так что дело не в желании и не в усилии человека, а в милости Бога.

Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.

В Писании есть слова Его фараону: «Я затем и возвысил тебя, чтобы силу Мою явить на тебе и чтобы по всей земле возвестили имя Мое».17

У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові».

Это значит, что милует Он, кого пожелает, и упрямым делает, кого захочет.

Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.

Но спросите вы у меня: «Как же может [тогда] обвинять Он кого-то? Разве в силах кто противиться воле Его?»

І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»

А кто ты есть, человек, чтоб пререкаться тебе с Богом? Сосуд скажет ли гончару: «Зачем ты сделал меня таким?»18

Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?»

Не властен разве горшечник над глиной, не вправе ли он из одного и того же кома глины сделать некий сосуд для особого, а другой — для обычного употребления?

Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик?

Не так ли и Бог, даже когда хотел Он обнаружить Свой праведный гнев и явить Свою мощь, с долготерпением великим щадил те сосуды, что вызывали у Него гнев19 и подлежали уничтожению,

А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення.

щадил, чтобы открыть всё богатство славы Своей над сосудами, которые по милости Своей предуготовил Он к славе, —

Він терпів їх, щоб показати багатство Слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати Славу Його.

над нами, призванными не только из иудеев, но также из язычников?

Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим?

Как в книге Осии Он о том говорит: «Не Мой народ назову Своим, и ту, которая не была любима, возлюбленной Я назову.20

Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії: «Тих, хто не був Моїм народом, Я назву Своїм народом. Жінку, яку не любили, Я назву коханою».

И будет так, что на том же месте, где сказано было: „Не Мой вы народ“, назовут их сынами Бога Живого».21

А також: На тому ж місці, де Бог сказав їм: «Ви — не Мій народ», там їх назвуть дітьми живого Бога».

А об Израиле провозглашает Исайя:22 «Пусть будут израильтяне неисчислимы, словно песок морской, всё же спасется только остаток,

27-28 Саме так Ісая провіщав про Ізраїль: «Навіть якщо ізраїльтян буде так багато, немов того піску морського, однак лише декілька врятується, бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця і без зволікань».

ибо Господь без промедления и до конца Свой приговор на земле исполнит».23

Исайя и прежде говорил о том же: «Когда бы Господь Саваоф не оставил нам некоторого потомства, мы стали бы как Содом и уподобились Гоморре».24

І ще Ісая провістив: «Якби Господь Всемогутній не залишив для нас нащадків, ми б стали як Содом і Ґоморра».

Что же выходит? Язычники, хоть и не искали праведности, всё же достигли ее, обрели праведность, основанную на вере.

Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її — ту праведність, що є наслідком віри.

А Израиль, устремляясь к закону праведности, так и не пришел к нему.

А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону.

Почему? Потому что их стремления основывались не на вере, а на делах, и они споткнулись о «камень преткновения»,

Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання.

как и было написано: «Вот, кладу на Сионе25 Я Камень, и будут о Него спотыкаться, будут падать из-за Него.26 И верующий в Него посрамлен не будет».27

Так сказано у Святому Писанні: «Поглянь, Я кладу в Сіоні камінь спотикання, який існує саме для спокуси, але той, хто вірить у Нього, не розчарується».

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: свидетельствует вместе со мной совесть моя в Духе Святом.

2 [2] — Или: братьев моих соотечественников.

2 [3] — Анафема (греч.) — всё, что через особое предание суду (в прежних переводах «заклятие») оказывалось обреченным на уничтожение; это могли быть люди, скот или вещи. См. Нав 6−7; Лев 27:28. В эпоху НЗ это слово приобрело значение «проклятье», «проклятое».

4 [4] — См. в Словаре Завет.

4 [5] — Букв.: им принадлежит усыновление и слава, и заветы, и законодательство, и богослужение, и обещания.

5 [6] — Друг. возм. пер.: от них же по плоти Христос. Да будет Бог, (стоящий) над всеми, благословен вовеки!

6 [7] — Или: обещание.

7 [8] — См. в Словаре Исаак.

7 [9] — Быт 21:12 (LXX).

8 [10] — Букв.: дети плоти.

9 [11] — Быт 18:10,14.

10 [12] — См. в Словаре Ревекка.

12 [13] — Быт 25:23 (LXX).

13 [14] — См. в Словаре Иаков.

13 [15] — Мал 1:2,3 (LXX); букв.: возлюбил… возненавидел — семитская идиома, выражающая предпочтение одного другому.

15 [16] — Исх 33:19 (LXX).

17 [17] — Исх 9:16.

20 [18] — Ис 29:16; Ис 45:9.

22 [19] — Букв.: сосуды гнева.

25 [20] — Ос 2:23.

26 [21] — Ос 1:10 (LXX).

27 [22] — См. в Словаре Пророк.

28 [23] — Ис 10:22,23. В некот. рукописях: ибо дело/расчет оканчивает и скоро завершит в правде/праведности, потому что короткое/решительное дело/расчет совершит Господь на земле.

29 [24] — Ис 1:9 (LXX). Ср. Быт 19:24,25. См. в Словаре Содом и Гоморра.

33 [25] — См. в Словаре Сион.

33 [26] — Букв.: Камень преткновения и Скалу препятствия/повода (к неверию).

33 [27] — Ис 8:14; Ис 28:16.

« 8 глава 10 глава »