1 Петра 2 глава

Первое соборное послание апостола Петра
Еврейский Новый Завет → Сучасний переклад

Поэтому избавьтесь от злобы, обмана, лицемерия и зависти, и от всякого рода злословия;

Позбавимося ж усілякої злоби, обману, лицемірства, заздрощів, різного роду наклепів та обмов.

и будьте словно новорожденные младенцы, жаждущие чистого молока Слова; чтобы через него вы возросли к избавлению.

Як новонароджені немовлята, котрі потребують молоко, прагніть чистої духовної їжі, щоб від неї зростати для спасіння.

Ибо вы вкусили, что добр Господь.

Бо тепер «ви пізнали Господню доброту» .

Приходя к нему, живому камню, отвергнутому людьми, но избранному Богом, драгоценному для Него,

Прийдіть до Господа Ісуса, Живого Каменя, [4] не прийнятого людьми, але обраного й дорогоцінного Богу.

сами вы, словно живые камни, созидаемые в духовный дом, чтобы быть священниками, отделёнными для Бога и приносящими духовные жертвы, угодные Ему благодаря Мессии Иисусу.

І ви самі, неначе живе каміння, з якого Бог будує духовний Храм,[5] щоб ви стали святим священицтвом і приносили духовні пожертви, приємні Богу через Ісуса Христа.

Поэтому Еврейские Писания говорят: "Вот, Я полагаю на Сионе камень, камень избранный, драгоценный, краеугольный; и всякий, кто поверит ему не будет уничижён".

У Святому Писанні є такі слова: «Дивіться, камінь Я кладу наріжний на Сіоні, дорогоцінний, вибраний. І той, хто вірує у нього, не зганьбиться».

Итак, для вас, кто верит [ему], он драгоценен. Но для тех, кто не верит, "Тот самый камень, который отвергли строители, стал краеугольным".

І цінний він для вас, хто вірує, а для невіруючих: «Камінь, який будівельники відкинули, став каменем наріжним».

Кроме того, 'это камень, о который люди преткнутся, камень, который станет причиной их падения'. Они претыкаются о Слово, не покоряясь ему, — в чём и состоял замысел.

Для невіруючих він: «Камінь, об який спіткаються люди і падають». Вони спіткаються, бо не підкорюються Слову Божому. Так Бог призначив, щоб їм було.

Но вы избранный народ, священники Царя, святой народ, народ, принадлежащий Богу! Для какой цели? Чтобы возвещать хвалу о Призвавшем вас из тьмы в Свой чудесный свет.

Ви ж люди вибрані, Царські священики, святий народ, [6] який належить Богу. Ви призначені сповіщати людям про великі вчинки Того, Хто покликав вас із темряви гріха у прекрасне Світло Своє.

Когда-то вы были не народом, но теперь вы Божий народ; вы не были помилованы прежде, но теперь помилованы.

Колись ви не були людьми Божими, а тепер ви — люди, які належать Богу. Колись ви не знали милості Божої, а зараз ви отримали її. [7]

Дорогие друзья, я призываю вас, как странников и временных жителей, не поддаваться желаниям вашего старого естества, которое продолжает противоборствовать вам;

Любі друзі, я закликаю вас як чужинців і мандрівників у цьому світі, не піддаватися бажанням тілесним, що ворогують із душею вашою.

но вести среди язычников такую добродетельную жизнь, чтобы они, даже если сейчас говорят о вас как о злодеях, увидев ваши добрые дела, воздали славу Богу в день Его пришествия.

Живіть і поводьтеся серед поган, як належить. Хоч вони й звинувачуватимуть вас як грішників, але згодом, побачивши діла ваші добрі, вони прославлять Бога в День пришестя Його.

Ради Господа, подчинитесь всякой человеческой власти — императору, как представителю высшей власти,

Коріться всім людським владам [8] заради Господа.

а также наместникам, поставленным им для того, чтобы наказывать преступников и поощрять делающих добро.

Коріться цареві як верховній владі і намісникам, яких він призначив, щоб карати тих, хто чинить зло, і нагороджувати тих, хто чинить добро.

Ибо Божья воля в том, чтобы своими добрыми делами вы положили конец невежественным речам глупых людей.

Бо воля Божа в тому, щоб, творячи добро, ви змушували мовчати невігласів і нерозумних.

Подчинитесь, как свободные люди, не позволяющие своей свободе служить оправданием злу, как Божьи рабы.

Живіть як люди вільні, але ж не використовуйте волю свою, як прикриття, щоб чинити зло. Живіть як слуги Божі.

Относитесь с уважением ко всем — любите братство, бойтесь Бога и почитайте императора.

Шануйте всіх і кожного, любіть родину людей Божих. Шануйте Бога, та поважайте царя.

Слуги, подчинитесь своим хозяевам, оказывая им почтение во всём, — и не только тем, кто добр и заботлив, но и тем, кто суров.

Раби, підкоряйтеся з повною пошаною господарям своїм, не тільки добрим і м’яким, але й суворим.

Поскольку, если кто-либо, думая о Боге, стойко переносит боль незаслуженного наказания, это благодать.

То приємно Богу, коли людина стійко переносить незаслужені страждання і біль, завжди думаючи про Нього.

Ибо какая может быть похвала, если вы подвергаетесь заслуженным побоям за свои проступки? Но если вы стойко переносите наказание, несмотря на то, что поступки ваши добры, это заслуживает одобрения со стороны Бога.

Чому ж ви всі чекаєте хвали, коли страждаєте за свою ж провину? Але якщо вас покарано за добро і ви з терпимістю знесли покарання, то саме це Богу до вподоби.

Ведь к этому вы и призваны, поскольку и Мессия страдал ради вас, показав вам пример, чтобы вы следовали по его стопам.

До цього ви покликані Богом, бо Христос страждав за вас. Він залишив нам приклад, тож ми мусимо йти Його слідами:

"Он не согрешил, и не было лжи в устах его".

«На Ньому не було гріха, і не було в устах Його обману».

Подвергнувшись оскорблениям, он не оскорблял в ответ; страдая, он не угрожал, но передал всё Тому, Чей суд справедлив.

Коли Ісуса зневажали, Він не відповідав зневагою. Коли Він страждав, то не погрожував, а ввірявся Судді праведному.

Он понёс наши грехи в своём теле на стойку, чтобы мы умерли для грехов и жили для праведности — его ранами мы исцелились.

Він Сам ніс гріхи наші тілом Своїм на хрест, щоб ми могли вмерти для гріха і жити для праведності. Нас зцілено Його ранами.

Ибо вы блуждали, как овцы, но теперь вернулись к Пастырю, охраняющему вас.

Бо були ви, немов вівці заблудлі, а тепер ви повернулися до Пастиря і Захисника душ ваших.

« 1 глава 3 глава »