1 Петра 2 глава

Первое соборное послание апостола Петра
Синодальный перевод → Сучасний переклад

Итак, отложив всякую злобу и всякое коварство, и лицемерие, и зависть, и всякое злословие,

Позбавимося ж усілякої злоби, обману, лицемірства, заздрощів, різного роду наклепів та обмов.

как новорождённые младенцы, возлюбите чистое словесное молоко, дабы от него возрасти вам во спасение;

Як новонароджені немовлята, котрі потребують молоко, прагніть чистої духовної їжі, щоб від неї зростати для спасіння.

ибо вы вкусили, что благ Господь.

Бо тепер «ви пізнали Господню доброту» .

Приступая к Нему, камню живому, человеками отверженному, но Богом избранному, драгоценному,

Прийдіть до Господа Ісуса, Живого Каменя, [4] не прийнятого людьми, але обраного й дорогоцінного Богу.

и сами, как живые камни, устрояйте из себя дом духовный, священство святое, чтобы приносить духовные жертвы, благоприятные Богу Иисусом Христом.

І ви самі, неначе живе каміння, з якого Бог будує духовний Храм,[5] щоб ви стали святим священицтвом і приносили духовні пожертви, приємні Богу через Ісуса Христа.

Ибо сказано в Писании: «вот, Я полагаю в Сионе камень краеугольный, избранный, драгоценный; и верующий в Него не постыдится».

У Святому Писанні є такі слова: «Дивіться, камінь Я кладу наріжний на Сіоні, дорогоцінний, вибраний. І той, хто вірує у нього, не зганьбиться».

Итак, Он для вас, верующих, драгоценность, а для неверующих — камень, который отвергли строители, но который сделался главою угла, камень претыкания и камень соблазна,

І цінний він для вас, хто вірує, а для невіруючих: «Камінь, який будівельники відкинули, став каменем наріжним».

о который они претыкаются, не покоряясь слову, на что они и оставлены.

Для невіруючих він: «Камінь, об який спіткаються люди і падають». Вони спіткаються, бо не підкорюються Слову Божому. Так Бог призначив, щоб їм було.

Но вы — род избранный, царственное священство, народ святой, люди, взятые в удел, дабы возвещать совершенства Призвавшего вас из тьмы в чудный Свой свет;

Ви ж люди вибрані, Царські священики, святий народ, [6] який належить Богу. Ви призначені сповіщати людям про великі вчинки Того, Хто покликав вас із темряви гріха у прекрасне Світло Своє.

некогда не народ, а ныне народ Божий; некогда непомилованные, а ныне помилованы.

Колись ви не були людьми Божими, а тепер ви — люди, які належать Богу. Колись ви не знали милості Божої, а зараз ви отримали її. [7]

Возлюбленные! прошу вас, как пришельцев и странников, удаляться от плотских похотей, восстающих на душу,

Любі друзі, я закликаю вас як чужинців і мандрівників у цьому світі, не піддаватися бажанням тілесним, що ворогують із душею вашою.

и провождать добродетельную жизнь между язычниками, дабы они за то, за что злословят вас, как злодеев, увидя добрые дела ваши, прославили Бога в день посещения.

Живіть і поводьтеся серед поган, як належить. Хоч вони й звинувачуватимуть вас як грішників, але згодом, побачивши діла ваші добрі, вони прославлять Бога в День пришестя Його.

Итак, будьте покорны всякому человеческому начальству, для Господа: царю ли, как верховной власти,

Коріться всім людським владам [8] заради Господа.

правителям ли, как от него посылаемым для наказания преступников и для поощрения делающих добро, —

Коріться цареві як верховній владі і намісникам, яких він призначив, щоб карати тих, хто чинить зло, і нагороджувати тих, хто чинить добро.

ибо такова есть воля Божия, чтобы мы, делая добро, заграждали уста невежеству безумных людей, —

Бо воля Божа в тому, щоб, творячи добро, ви змушували мовчати невігласів і нерозумних.

как свободные, не как употребляющие свободу для прикрытия зла, но как рабы Божии.

Живіть як люди вільні, але ж не використовуйте волю свою, як прикриття, щоб чинити зло. Живіть як слуги Божі.

Всех почитайте, братство любите, Бога бойтесь, царя чтите.

Шануйте всіх і кожного, любіть родину людей Божих. Шануйте Бога, та поважайте царя.

Слуги, со всяким страхом повинуйтесь господам, не только добрым и кротким, но и суровым.

Раби, підкоряйтеся з повною пошаною господарям своїм, не тільки добрим і м’яким, але й суворим.

Ибо то угодно Богу, если кто, помышляя о Боге, переносит скорби, страдая несправедливо.

То приємно Богу, коли людина стійко переносить незаслужені страждання і біль, завжди думаючи про Нього.

Ибо что за похвала, если вы терпите, когда вас бьют за проступки? Но если, делая добро и страдая, терпите, это угодно Богу.

Чому ж ви всі чекаєте хвали, коли страждаєте за свою ж провину? Але якщо вас покарано за добро і ви з терпимістю знесли покарання, то саме це Богу до вподоби.

Ибо вы к тому призваны, потому что и Христос пострадал за нас, оставив нам пример, дабы мы шли по следам Его.

До цього ви покликані Богом, бо Христос страждав за вас. Він залишив нам приклад, тож ми мусимо йти Його слідами:

Он не сделал никакого греха, и не было лести в устах Его.

«На Ньому не було гріха, і не було в устах Його обману».

Будучи злословим, Он не злословил взаимно; страдая, не угрожал, но предавал то Судии Праведному.

Коли Ісуса зневажали, Він не відповідав зневагою. Коли Він страждав, то не погрожував, а ввірявся Судді праведному.

Он грехи наши Сам вознёс телом Своим на древо, дабы мы, избавившись от грехов, жили для правды: ранами Его вы исцелились.

Він Сам ніс гріхи наші тілом Своїм на хрест, щоб ми могли вмерти для гріха і жити для праведності. Нас зцілено Його ранами.

Ибо вы были, как овцы блуждающие (не имея пастыря), но возвратились ныне к Пастырю и Блюстителю душ ваших.

Бо були ви, немов вівці заблудлі, а тепер ви повернулися до Пастиря і Захисника душ ваших.

« 1 глава 3 глава »