1 Петра 2 глава

Первое соборное послание апостола Петра
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Итак, отложив всякую злобу и всякое коварство, и лицемерие, и зависть, и всякое злословие,

Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,

как новорождённые младенцы, возлюбите чистое словесное молоко, дабы от него возрасти вам во спасение;

і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння,

ибо вы вкусили, что благ Господь.

якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь.

Приступая к Нему, камню живому, человеками отверженному, но Богом избранному, драгоценному,

Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.

и сами, как живые камни, устрояйте из себя дом духовный, священство святое, чтобы приносить духовные жертвы, благоприятные Богу Иисусом Христом.

І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.

Ибо сказано в Писании: «вот, Я полагаю в Сионе камень краеугольный, избранный, драгоценный; и верующий в Него не постыдится».

Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“!

Итак, Он для вас, верующих, драгоценность, а для неверующих — камень, который отвергли строители, но который сделался главою угла, камень претыкания и камень соблазна,

Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,

о который они претыкаются, не покоряясь слову, на что они и оставлены.

і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були.

Но вы — род избранный, царственное священство, народ святой, люди, взятые в удел, дабы возвещать совершенства Призвавшего вас из тьмы в чудный Свой свет;

Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́,

некогда не народ, а ныне народ Божий; некогда непомилованные, а ныне помилованы.

колись „ненаро́д,“ а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані,“ а тепер ви помилувані!

Возлюбленные! прошу вас, как пришельцев и странников, удаляться от плотских похотей, восстающих на душу,

Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі.

и провождать добродетельную жизнь между язычниками, дабы они за то, за что злословят вас, как злодеев, увидя добрые дела ваши, прославили Бога в день посещения.

Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання.

Итак, будьте покорны всякому человеческому начальству, для Господа: царю ли, как верховной власти,

Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому,

правителям ли, как от него посылаемым для наказания преступников и для поощрения делающих добро, —

чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців.

ибо такова есть воля Божия, чтобы мы, делая добро, заграждали уста невежеству безумных людей, —

Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, —

как свободные, не как употребляющие свободу для прикрытия зла, но как рабы Божии.

як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі.

Всех почитайте, братство любите, Бога бойтесь, царя чтите.

Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.

Слуги, со всяким страхом повинуйтесь господам, не только добрым и кротким, но и суровым.

Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.

Ибо то угодно Богу, если кто, помышляя о Боге, переносит скорби, страдая несправедливо.

Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи.

Ибо что за похвала, если вы терпите, когда вас бьют за проступки? Но если, делая добро и страдая, терпите, это угодно Богу.

Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!

Ибо вы к тому призваны, потому что и Христос пострадал за нас, оставив нам пример, дабы мы шли по следам Его.

Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його.

Он не сделал никакого греха, и не было лести в устах Его.

„Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його пі́дступу!“

Будучи злословим, Он не злословил взаимно; страдая, не угрожал, но предавал то Судии Праведному.

Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.

Он грехи наши Сам вознёс телом Своим на древо, дабы мы, избавившись от грехов, жили для правды: ранами Его вы исцелились.

Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“.

Ибо вы были, как овцы блуждающие (не имея пастыря), но возвратились ныне к Пастырю и Блюстителю душ ваших.

Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.

« 1 глава 3 глава »