1 Петра 2 глава

Первое соборное послание апостола Петра
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Итак, отложив всякую злобу и всякое коварство, и лицемерие, и зависть, и всякое злословие,

Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови,

как новорождённые младенцы, возлюбите чистое словесное молоко, дабы от него возрасти вам во спасение;

жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння,

ибо вы вкусили, что благ Господь.

якщо ви скуштували, який Господь добрий.

Приступая к Нему, камню живому, человеками отверженному, но Богом избранному, драгоценному,

Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого.

и сами, как живые камни, устрояйте из себя дом духовный, священство святое, чтобы приносить духовные жертвы, благоприятные Богу Иисусом Христом.

А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.

Ибо сказано в Писании: «вот, Я полагаю в Сионе камень краеугольный, избранный, драгоценный; и верующий в Него не постыдится».

Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.»

Итак, Он для вас, верующих, драгоценность, а для неверующих — камень, который отвергли строители, но который сделался главою угла, камень претыкания и камень соблазна,

Вам, отже, що віруєте, — честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, — він став головним на углі,

о который они претыкаются, не покоряясь слову, на что они и оставлены.

каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені.

Но вы — род избранный, царственное священство, народ святой, люди, взятые в удел, дабы возвещать совершенства Призвавшего вас из тьмы в чудный Свой свет;

Ви ж — рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло;

некогда не народ, а ныне народ Божий; некогда непомилованные, а ныне помилованы.

ви, колись — не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.

Возлюбленные! прошу вас, как пришельцев и странников, удаляться от плотских похотей, восстающих на душу,

Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють.

и провождать добродетельную жизнь между язычниками, дабы они за то, за что злословят вас, как злодеев, увидя добрые дела ваши, прославили Бога в день посещения.

Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин.

Итак, будьте покорны всякому человеческому начальству, для Господа: царю ли, как верховной власти,

Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві,

правителям ли, как от него посылаемым для наказания преступников и для поощрения делающих добро, —

чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям

ибо такова есть воля Божия, чтобы мы, делая добро, заграждали уста невежеству безумных людей, —

Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих.

как свободные, не как употребляющие свободу для прикрытия зла, но как рабы Божии.

Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі.

Всех почитайте, братство любите, Бога бойтесь, царя чтите.

Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте.

Слуги, со всяким страхом повинуйтесь господам, не только добрым и кротким, но и суровым.

Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим.

Ибо то угодно Богу, если кто, помышляя о Боге, переносит скорби, страдая несправедливо.

Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо.

Ибо что за похвала, если вы терпите, когда вас бьют за проступки? Но если, делая добро и страдая, терпите, это угодно Богу.

Яка бо похвала страждати, коли вас б'ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо — це благодать у Бога.

Ибо вы к тому призваны, потому что и Христос пострадал за нас, оставив нам пример, дабы мы шли по следам Его.

Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами;

Он не сделал никакого греха, и не было лести в устах Его.

той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,

Будучи злословим, Он не злословил взаимно; страдая, не угрожал, но предавал то Судии Праведному.

хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо;

Он грехи наши Сам вознёс телом Своим на древо, дабы мы, избавившись от грехов, жили для правды: ранами Его вы исцелились.

він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, — ми, що його синяками зцілились.

Ибо вы были, как овцы блуждающие (не имея пастыря), но возвратились ныне к Пастырю и Блюстителю душ ваших.

Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.

« 1 глава 3 глава »