1 Петра 2 глава

Первое соборное послание апостола Петра
Синодальный перевод → Українська Біблія. Турконяк

Итак, отложив всякую злобу и всякое коварство, и лицемерие, и зависть, и всякое злословие,

Отже, відкладіть усяке зло, усякий обман, лицемірство, заздрість та всілякі обмови

как новорождённые младенцы, возлюбите чистое словесное молоко, дабы от него возрасти вам во спасение;

і, як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння,

ибо вы вкусили, что благ Господь.

бо ви скуштували, що Господь добрий.

Приступая к Нему, камню живому, человеками отверженному, но Богом избранному, драгоценному,

Приходьте до Нього — живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом.

и сами, как живые камни, устрояйте из себя дом духовный, священство святое, чтобы приносить духовные жертвы, благоприятные Богу Иисусом Христом.

І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.

Ибо сказано в Писании: «вот, Я полагаю в Сионе камень краеугольный, избранный, драгоценный; и верующий в Него не постыдится».

Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!

Итак, Он для вас, верующих, драгоценность, а для неверующих — камень, который отвергли строители, но который сделался главою угла, камень претыкания и камень соблазна,

Отже, для вас, які вірите, — дорогоцінність, а для тих, хто не вірить, — камінь, яким знехтували будівничі. Він став наріжним каменем,

о который они претыкаются, не покоряясь слову, на что они и оставлены.

і каменем спотикання, і скелею спокуси! Вони спотикаються, не вірячи в Слово; на це вони й поставлені.

Но вы — род избранный, царственное священство, народ святой, люди, взятые в удел, дабы возвещать совершенства Призвавшего вас из тьмы в чудный Свой свет;

А ви — рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла.

некогда не народ, а ныне народ Божий; некогда непомилованные, а ныне помилованы.

Ви колись були «ненарод», а тепер народ Божий; ви колись були «непомилувані», а тепер ви помилувані.

Возлюбленные! прошу вас, как пришельцев и странников, удаляться от плотских похотей, восстающих на душу,

Улюблені, благаю вас, як чужинців і мандрівників, стримуватися від тілесних пожадливостей, які воюють проти душі,

и провождать добродетельную жизнь между язычниками, дабы они за то, за что злословят вас, как злодеев, увидя добрые дела ваши, прославили Бога в день посещения.

мати добру поведінку серед язичників, щоби через те, за що вас обмовляють, мов злочинців, побачивши добрі діла, прославили Бога в день відвідин.

Итак, будьте покорны всякому человеческому начальству, для Господа: царю ли, как верховной власти,

Отже, підкоріться всякій людській владі задля Господа, — чи цареві, як володареві,

правителям ли, как от него посылаемым для наказания преступников и для поощрения делающих добро, —

чи правителям, як від Нього посланих, аби карати злочинців і хвалити тих, хто чинить добро.

ибо такова есть воля Божия, чтобы мы, делая добро, заграждали уста невежеству безумных людей, —

Оскільки така Божа воля, щоб вони добрими вчинками приборкували неуцтво немудрих людей,

как свободные, не как употребляющие свободу для прикрытия зла, но как рабы Божии.

як вільні, — котрі не використовують свободу як прикриття для зла, — але як раби Божі.

Всех почитайте, братство любите, Бога бойтесь, царя чтите.

Шануйте всіх, любіть братерство, бійтеся Бога, поважайте царя.

Слуги, со всяким страхом повинуйтесь господам, не только добрым и кротким, но и суровым.

Слуги, із повним страхом коріться панам не тільки добрим та лагідним, а й прикрим.

Ибо то угодно Богу, если кто, помышляя о Боге, переносит скорби, страдая несправедливо.

Тому що це благодать [перед Богом], коли хто свідомо, задля Бога переносить злидні, страждаючи несправедливо.

Ибо что за похвала, если вы терпите, когда вас бьют за проступки? Но если, делая добро и страдая, терпите, это угодно Богу.

Адже яка честь, коли зазнаєте покарання за провини? Але коли терпите й страждаєте, роблячи добро, — це благодать перед Богом.

Ибо вы к тому призваны, потому что и Христос пострадал за нас, оставив нам пример, дабы мы шли по следам Его.

На це ви були покликані, тому що й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли Його слідами.

Он не сделал никакого греха, и не было лести в устах Его.

Він не вчинив гріха, і не знайдено підступу в устах Його;

Будучи злословим, Он не злословил взаимно; страдая, не угрожал, но предавал то Судии Праведному.

коли Його лихословили, Він не лихословив; страждаючи, не погрожував, а передавав Тому, Хто судить справедливо.

Он грехи наши Сам вознёс телом Своим на древо, дабы мы, избавившись от грехов, жили для правды: ранами Его вы исцелились.

Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені.

Ибо вы были, как овцы блуждающие (не имея пастыря), но возвратились ныне к Пастырю и Блюстителю душ ваших.

Адже ви були як блукаючі вівці, а тепер повернулися до пастиря і наставника ваших душ.

« 1 глава 3 глава »