Исаия 57 глава

Книга пророка Исаии
Синодальный перевод → Пераклад Чарняўскага 2017

 
 

Праведник умирает, и никто не принимает этого к сердцу; и мужи благочестивые восхищаются от земли, и никто не помыслит, что праведник восхищается от зла.
 
«Справядлівы гіне, і няма нікога, хто б прыняў да сэрца; і міласэрныя людзі знікаюць, але няма нікога, хто б гэта зразумеў: бо перад абліччам ліхоты спыняецца і справядлівы.

Он отходит к миру; ходящие прямым путём будут покоиться на ложах своих.
 
Ён выбірае мір, адпачывае ў сваім пакоі, ідзе ў сваім напрамку.

Но приблизьтесь сюда вы, сыновья чародейки, семя прелюбодея и блудницы!
 
Вы ж прыступіцеся сюды, сыны вядзьмаркі, патомства чужаложніцы і распусніцы.

Над кем вы глумитесь? против кого расширяете рот, высовываете язык? не дети ли вы преступления, семя лжи,
 
З каго кпіце? На каго раскрываеце вусны ды вывешваеце язык? Ці ж вы не дзеці злачынныя, патомства лжывае?

разжигаемые похотью к идолам под каждым ветвистым деревом, заколающие детей при ручьях, между расселинами скал?
 
Вы, што палаеце сярод тэрэбінітаў пад кожным зялёным дрэвам, мардуеце дзяцей на ахвяру па ярах, у пячорах скальных?

В гладких камнях ручьёв доля твоя; они, они жребий твой; им ты делаешь возлияние и приносишь жертвы: могу ли Я быть доволен этим?
 
У ваколіцах яра — удзельнічанне тваё, яны — доля твая; для іх выліваў вадкасці, складаў ахвяру. Ці ж з іх буду мець пацеху?

На высокой и выдающейся горе ты ставишь ложе твоё и туда восходишь приносить жертву.
 
На гары вялікай і высокай расклала ты ляжанку сваю і туды ўзлезла, каб складаць ахвяры.

За дверью также и за косяками ставишь памяти твои; ибо, отвратившись от Меня, ты обнажаешься и восходишь; распространяешь ложе твоё и договариваешься с теми из них, с которыми любишь лежать, высматриваешь место.
 
І паставіла свой знак памятны за ўваходам і за бэлькамі дзвярэй, бо далёка ад Мяне адкрывалася і ўзыходзіла, ды расшырыла ляжанку сваю, і заключыла дамову з тымі, ложак якіх узлюбіла і бачыць іх галізну.

Ты ходила также к царю с благовонною мастью и умножила масти твои, и далеко посылала послов твоих, и унижалась до преисподней.
 
І пайшла ты да цара з алейкам, ды павялічыла намашчэнні свае, паслала далёка сваіх пасланцоў, аж да пекла панізілася.

От долгого пути твоего утомлялась, но не говорила: «надежда потеряна!»; всё ещё находила живость в руке твоей, и потому не чувствовала ослабления.
 
Змучылася многімі падарожжамі сваімі. А не сказала: “Дарэмна гэта!” Знайшла жыццёвую бадзёрасць, таму не аслабела.

Кого же ты испугалась и устрашилась, что сделалась неверною и Меня перестала помнить и хранить в твоём сердце? не оттого ли, что Я молчал, и притом долго, ты перестала бояться Меня?
 
Каго, хвалюючыся, баішся, што Мяне пачала падманваць ды забылася пра Мяне? Не помніш пра Мяне ў сэрцы сваім? Няўжо таму, што Я маўчу ад даўнейшага часу, ты Мяне не баішся?

Я покажу правду твою и дела твои, — и они будут не в пользу тебе.
 
Я абвяшчу справядлівасць тваю і ўчынкі твае, яны не дапамогуць табе.

Когда ты будешь вопить, спасёт ли тебя сборище твоё? — всех их унесёт ветер, развеет дуновение; а надеющийся на Меня наследует землю и будет владеть святою горою Моею.
 
Калі будзеш крычаць, хай вызваляць цябе круцельствы твае! Усе іх развее вецер, падыме паветра. А хто будзе мець надзею ўва Мне — у спадчыну возьме зямлю, і валодаць будзе гарою Маёй Святой».

И сказал: поднимайте, поднимайте, ровняйте путь, убирайте преграду с пути народа Моего.
 
І скажуць: «Прастуйце, прастуйце, рыхтуйце дарогу, прыміце перашкоды з дарогі “народа Майго”».

Ибо так говорит Высокий и Превознесённый, вечно Живущий, — Святой имя Его: Я живу на высоте небес и во святилище, и также с сокрушёнными и смиренными духом, чтобы оживлять дух смиренных и оживлять сердца сокрушённых.
 
Бо гэта кажа Высокі і Узвышні, Які пражывае ў вечнасці, а імя Яго — святое: «На вышіні і ў святым месцы, жыву Я, ды разам з засмучанымі ды пакорнымі духам, каб ажывіць дух пакорных і ажывіць сэрца засмучанае.

Ибо не вечно буду Я вести тяжбу и не до конца гневаться; иначе изнеможет предо Мною дух и всякое дыхание, Мною сотворённое.
 
Бо не буду вечна спрэчку весці і аж да канца гневацца, бо дух знікаў бы з-прад аблічча Майго істот жывых, якіх Я стварыў.

За грех корыстолюбия его Я гневался и поражал его, скрывал лицо и негодовал; но он, отвратившись, пошёл по пути своего сердца.
 
Загарэўся Я гневам і паразіў яго дзеля подлай хцівасці яго, адвярнуў аблічча Сваё і разгневаўся, ён, аднак, адышоў, блудлівы, дарогай сэрца свайго.

Я видел пути его, и исцелю его, и буду водить его и утешать его и сетующих его.
 
Дарогі яго бачу і вылечу яго, і вярну яго, і вярну пацеху яму і плакальшчыкам яго.

Я исполню слово: мир, мир дальнему и ближнему, говорит Господь, и исцелю его.
 
Ствараю Я супакой плодам вуснаў; супакой таму, хто далёка, і таму, хто блізка, — кажа Госпад, — і аздараўлю яго».

А нечестивые — как море взволнованное, которое не может успокоиться и которого воды выбрасывают ил и грязь.
 
Бязбожнікі ж — быццам узбуранае мора, якое не можа супакоіцца, і хвалі яго выкідаюць іл і балота.

Нет мира нечестивым, говорит Бог мой.
 
«Бязбожным няма супакою», — кажа Бог мой.

Примечания:

 
Синодальный перевод
18 сетовать — роптать, жаловаться.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.