Исаия 57 глава

Книга пророка Исаии
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Праведник умирает, и никто не принимает этого к сердцу; и мужи благочестивые восхищаются от земли, и никто не помыслит, что праведник восхищается от зла.

Праведник гине, і ніхто на те уваги не звертає. Побожні люди з землі зникають, та ніхто не вважає, що з-за зла праведник щезає,

Он отходит к миру; ходящие прямым путём будут покоиться на ложах своих.

щоб увійти у спокій. Усі, що правою дорогою ходили, спочинуть на своїх ложах.

Но приблизьтесь сюда вы, сыновья чародейки, семя прелюбодея и блудницы!

Ви ж, діти чарівниці, приступіть сюди, ви кубло перелюбника й блудниці!

Над кем вы глумитесь? против кого расширяете рот, высовываете язык? не дети ли вы преступления, семя лжи,

З кого ви смієтеся? На кого роззявляєте рота, висолоплюєте язик? Чи ж ви не діти непокори, не кубло ложі?

разжигаемые похотью к идолам под каждым ветвистым деревом, заколающие детей при ручьях, между расселинами скал?

Ви, що яруєте коло дубів, під кожним деревом зеленим, що ріжете дітей у долинах та по розщілинах у скелях!

В гладких камнях ручьёв доля твоя; они, они жребий твой; им ты делаешь возлияние и приносишь жертвы: могу ли Я быть доволен этим?

Гладке каміння коло потоку — твоя доля, вони — вони твій жереб. Їм теж ти виливаєш ливні жертви, приносиш дари. На це б я мав дивитися спокійно?

На высокой и выдающейся горе ты ставишь ложе твоё и туда восходишь приносить жертву.

На високій, на стрімкій горі ти розставляєш твоє ложе; туди також сходиш приносити там жертви.

За дверью также и за косяками ставишь памяти твои; ибо, отвратившись от Меня, ты обнажаешься и восходишь; распространяешь ложе твоё и договариваешься с теми из них, с которыми любишь лежать, высматриваешь место.

За дверима й за одвірками ти кладеш свій знак. Так! Віддалившись від мене, ти відкриваєш твоє ложе, сходиш на нього, його розширяєш. Зговорюєшся з тими, з якими ти любиш злягати, й оглядаючи відзнаки, множиш свої блудування.

Ты ходила также к царю с благовонною мастью и умножила масти твои, и далеко посылала послов твоих, и унижалась до преисподней.

Ти бігала до Молоха з пахучим миром, на пахощі ти була щедра, ще й слала послів у краї далекі, ти пускала їх аж до Шеолу.

От долгого пути твоего утомлялась, но не говорила: «надежда потеряна!»; всё ещё находила живость в руке твоей, и потому не чувствовала ослабления.

Втомлялася премногими твоїми дорогами, одначе не казала: «Годі!» Ти завжди знаходила в руці у себе силу, тому й не знемагала.

Кого же ты испугалась и устрашилась, что сделалась неверною и Меня перестала помнить и хранить в твоём сердце? не оттого ли, что Я молчал, и притом долго, ты перестала бояться Меня?

Кого злякалася, кого боїшся, що мене зреклася, так що й не згадувала більш про мене, не мала мене в серці? Невже ти не боялася мене тому, що я мовчав, заплющивши очі?

Я покажу правду твою и дела твои, — и они будут не в пользу тебе.

Та я відкрию твою справедливість і твої вчинки, що тобі не допоможуть.

Когда ты будешь вопить, спасёт ли тебя сборище твоё? — всех их унесёт ветер, развеет дуновение; а надеющийся на Меня наследует землю и будет владеть святою горою Моею.

Як заголосиш, не врятують тебе твої кумири: усіх їх розвіє вітер, рознесе подув. Хто покладається на мене, успадкує землю, посяде мою святу гору.

И сказал: поднимайте, поднимайте, ровняйте путь, убирайте преграду с пути народа Моего.

І скажуть: «Прокладіть, прокладіть, стеліть дорогу, заберіть усяку перепону з дороги мого люду!»

Ибо так говорит Высокий и Превознесённый, вечно Живущий, — Святой имя Его: Я живу на высоте небес и во святилище, и также с сокрушёнными и смиренными духом, чтобы оживлять дух смиренных и оживлять сердца сокрушённых.

Так бо говорить Всевишній, Вічноживий, Святий на ім'я: «Я живу високо у святині, та й із скрушеним і смиренним духом, щоб оживляти дух смиренних, щоб оживляти серце скрушених.

Ибо не вечно буду Я вести тяжбу и не до конца гневаться; иначе изнеможет предо Мною дух и всякое дыхание, Мною сотворённое.

Не довіку ж бо я судитись буду, ані повсякчасно гніватись; бо інакше знемігся б дух передо мною і душі, які я створив.

За грех корыстолюбия его Я гневался и поражал его, скрывал лицо и негодовал; но он, отвратившись, пошёл по пути своего сердца.

За гріх зажерливости його я гнівався і, окрившися, бив його у гніві; а він, відвернувшись, пішов дорогою свого серця.

Я видел пути его, и исцелю его, и буду водить его и утешать его и сетующих его.

І бачив я його дороги. Я вилікую його, буду його водити, дам йому знову мою повну втіху, йому та його зажуреним.

Я исполню слово: мир, мир дальнему и ближнему, говорит Господь, и исцелю его.

Вчиню хвалу на їхніх устах: Мир, мир! — і тому, хто далеко й хто близько, — каже Господь: — Я його оздоровлю.

А нечестивые — как море взволнованное, которое не может успокоиться и которого воды выбрасывают ил и грязь.

Безбожники ж — немов розбурхане море, що втихомиритись не може, а хвилі його викидають багнюку й болото.

Нет мира нечестивым, говорит Бог мой.

Немає, каже Бог мій, для злих миру.»

Примечания:

Синодальный перевод

18 сетовать — роптать, жаловаться.

« 56 глава 58 глава »