1 Тимофія 4 глава

Перше послання св. апостола Павла до Тимофія
Переклад Хоменка → Елизаветинская Библия

Дух виразно каже, що за останніх часів деякі відступлять від віри і пристануть до духів обманних і навчань бісівських;

Дх҃ъ же ѩ҆́вственнѣ гл҃етъ, ѩ҆́кѡ въ послѣ҄днѧѧ времена̀ ѿстѹ́пѧтъ нѣ́цыи ѿ вѣ́ры, вне́млюще дѹховѡ́мъ ле́стчымъ и҆ ѹ҆че́нїємъ бѣсѡ́вскимъ,

зведені лицемірними брехунами з таврованим сумлінням,

въ лицемѣ́рїи лжесловє́сникъ, сожже́нныхъ свое́ю со́вѣстїю,

вони заборонятимуть одружуватися і волітимуть стримуватись від страв, що їх Бог створив для вірних і для тих, які спізнали правду, щоб їх споживати з подякою.

возбранѧ́ющихъ жени́тисѧ, ѹ҆далѧ́тисѧ ѿ бра́шенъ, ѩ҆̀же бг҃ъ сотворѝ въ снѣде́нїе со благодаре́нїемъ вѣ҄рнымъ и҆ позна́вшымъ и҆́стинѹ.

Бо всяке Боже створіння — добре, і не слід нічого відкидати, коли його з подякою приймати,

(За҄ 285.) Занѐ всѧ́кое созда́нїе бж҃їе добро̀, и҆ ничто́же ѿме́тно, со благодаре́нїемъ прїе́млемо,

бо воно освячується словом Божим і молитвою.

ѡ҆сщ҃а́етсѧ бо сло́вомъ бж҃їимъ и҆ моли́твою.

Як будеш усе це братам викладати, то будеш добрий слуга Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, якій ти був завжди вірним.

Сїѧ҄ всѧ҄ сказѹ́ѧ бра́тїи, до́бръ бѹ́деши слѹжи́тель ї҆и҃са хр҇та̀, пита́емь словесы̀ вѣ́ры и҆ до́брымъ ѹ҆че́нїемъ, є҆мѹ́же послѣ́довалъ є҆сѝ.

Щождо нечистих, бабських байок — то ти їх вистерігайся. Вправляйся у благочесті;

Скве́рныхъ же и҆ ба́бїихъ ба́сней ѿрица́йсѧ, ѡ҆бѹча́й же себѐ ко бл҃гоч҇тїю:

бо тілесна вправа до дечого лише корисна, а благочестя на все корисне, бо має обітницю життя теперішнього й майбутнього.

тѣле́сное бо ѡ҆бѹче́нїе вма́лѣ є҆́сть поле́зно, а҆ бл҃гоч҇тїе на всѐ поле́зно є҆́сть, ѡ҆бѣтова́нїе и҆мѣ́ющее живота̀ нн҃ѣшнѧгѡ и҆ грѧдѹ́щагѡ.

Вірне це слово й повного довір'я гідне.

(За҄.) Вѣ́рно сло́во и҆ всѧ́кагѡ прїѧ́тїѧ досто́йно.

На це бо й трудимося та боремося, тому що ми поклали нашу надію на живого Бога, який є Спасителем усіх людей, особливо ж вірних.

На сїе́ бо и҆ трѹжда́емсѧ и҆ поноша́еми є҆смы̀, ѩ҆́кѡ ѹ҆пова́хомъ на бг҃а жи́ва, и҆́же є҆́сть сп҃си́тель всѣ҄мъ человѣ́кѡмъ, па́че же вѣ҄рнымъ.

Це наказуй і навчай.

Завѣщава́й сїѧ҄ и҆ ѹ҆чѝ.

Ніхто твоїм молодим віком хай не гордує, але будь зразком для вірних у слові, поведінці, любові, вірі й чистоті.

Никто́же ѡ҆ ю҆́ности твое́й да неради́тъ: но ѡ҆́бразъ бѹ́ди вѣ҄рнымъ сло́вомъ, житїе́мъ, любо́вїю, дѹ́хомъ, вѣ́рою, чт҇ото́ю.

Заки я прийду, віддавайся читанню, умовлянню та навчанню.

До́ндеже прїидѹ̀, внемлѝ чте́нїю, ѹ҆тѣше́нїю, ѹ҆че́нїю.

Не занедбуй у собі дару, що був даний тобі через пророцтво з накладанням рук збору пресвітерів.

Не нерадѝ ѡ҆ свое́мъ дарова́нїи живѹ́щемъ въ тебѣ̀, є҆́же дано̀ тебѣ̀ бы́сть про҇ро́чествомъ съ возложе́нїемъ рѹ́къ свѧще́нничества.

Про це міркуй, будь увесь у цьому, щоб поступ твій усім був очевидний.

Въ си́хъ поѹча́йсѧ, въ си́хъ пребыва́й, (въ си́хъ разѹмѣва́й,) да преспѣѧ́нїе твоѐ ѩ҆вле́но бѹ́детъ во всѣ́хъ.

Пильнуй себе самого та навчання; дотримуйся цього, бо, робивши це, спасеш себе самого й тих, що слухають тебе.

Внима́й себѣ̀ и҆ ѹ҆че́нїю и҆ пребыва́й въ ни́хъ: сїѧ҄ бо творѧ̀, и҆ са́мъ спасе́шисѧ и҆ послѹ́шающїи тебє̀.

« 3 глава 5 глава »