1 Тимофія 4 глава

Перше послання св. апостола Павла до Тимофія
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Дух же ясно говорить, що в останні часи деякі відступлять від віри, прислухаючись до спокусливих духів та вчення бісів;

Дх҃ъ же ѩ҆́вственнѣ гл҃етъ, ѩ҆́кѡ въ послѣ҄днѧѧ времена̀ ѿстѹ́пѧтъ нѣ́цыи ѿ вѣ́ры, вне́млюще дѹховѡ́мъ ле́стчымъ и҆ ѹ҆че́нїємъ бѣсѡ́вскимъ,

говорячи в лицемірстві неправду, вони знищили власне сумління,

въ лицемѣ́рїи лжесловє́сникъ, сожже́нныхъ свое́ю со́вѣстїю,

тож забороняють одружуватися, наказують стримуватися від їжі, яку Бог створив для тих, котрі повірили і пізнали правду, аби приймати з подякою.

возбранѧ́ющихъ жени́тисѧ, ѹ҆далѧ́тисѧ ѿ бра́шенъ, ѩ҆̀же бг҃ъ сотворѝ въ снѣде́нїе со благодаре́нїемъ вѣ҄рнымъ и҆ позна́вшымъ и҆́стинѹ.

Адже всяке Боже творіння добре, і ніщо з того, що з подякою приймається, не підлягає відкиненню,

(За҄ 285.) Занѐ всѧ́кое созда́нїе бж҃їе добро̀, и҆ ничто́же ѿме́тно, со благодаре́нїемъ прїе́млемо,

бо воно освячується Божим Словом і молитвою.

ѡ҆сщ҃а́етсѧ бо сло́вомъ бж҃їимъ и҆ моли́твою.

Якщо говоритимеш це братам, то, вигодований словами віри та добрим ученням, за яким пішов, ти будеш добрим служителем Ісуса Христа.

Сїѧ҄ всѧ҄ сказѹ́ѧ бра́тїи, до́бръ бѹ́деши слѹжи́тель ї҆и҃са хр҇та̀, пита́емь словесы̀ вѣ́ры и҆ до́брымъ ѹ҆че́нїемъ, є҆мѹ́же послѣ́довалъ є҆сѝ.

А зневажливих і безглуздих байок остерігайся. Вправляйся ж у побожності,

Скве́рныхъ же и҆ ба́бїихъ ба́сней ѿрица́йсѧ, ѡ҆бѹча́й же себѐ ко бл҃гоч҇тїю:

адже тілесні вправи до деякої міри корисні, а побожність на все корисна, тому що має обітницю як теперішнього життя, так і майбутнього.

тѣле́сное бо ѡ҆бѹче́нїе вма́лѣ є҆́сть поле́зно, а҆ бл҃гоч҇тїе на всѐ поле́зно є҆́сть, ѡ҆бѣтова́нїе и҆мѣ́ющее живота̀ нн҃ѣшнѧгѡ и҆ грѧдѹ́щагѡ.

Вірне це слово й гідне всякого прийняття.

(За҄.) Вѣ́рно сло́во и҆ всѧ́кагѡ прїѧ́тїѧ досто́йно.

Бо для цього ми і працюємо й зазнаємо утисків, поклавши надію на живого Бога, Який є Спасителем усіх людей, особливо вірних.

На сїе́ бо и҆ трѹжда́емсѧ и҆ поноша́еми є҆смы̀, ѩ҆́кѡ ѹ҆пова́хомъ на бг҃а жи́ва, и҆́же є҆́сть сп҃си́тель всѣ҄мъ человѣ́кѡмъ, па́че же вѣ҄рнымъ.

Це проповідуй і навчай.

Завѣщава́й сїѧ҄ и҆ ѹ҆чѝ.

Хай ніхто не зневажає твого молодого віку, але будь прикладом для вірних — словом, життям, любов’ю, вірою та чистотою.

Никто́же ѡ҆ ю҆́ности твое́й да неради́тъ: но ѡ҆́бразъ бѹ́ди вѣ҄рнымъ сло́вомъ, житїе́мъ, любо́вїю, дѹ́хомъ, вѣ́рою, чт҇ото́ю.

Поки прийду, приділяй увагу читанню, розраді та навчанню.

До́ндеже прїидѹ̀, внемлѝ чте́нїю, ѹ҆тѣше́нїю, ѹ҆че́нїю.

Не занедбуй свого дару, який був тобі даний за пророцтвом, — з покладанням рук пресвітерської ради.

Не нерадѝ ѡ҆ свое́мъ дарова́нїи живѹ́щемъ въ тебѣ̀, є҆́же дано̀ тебѣ̀ бы́сть про҇ро́чествомъ съ возложе́нїемъ рѹ́къ свѧще́нничества.

Про це піклуйся, у цьому перебувай, щоб твій успіх був очевидним для всіх.

Въ си́хъ поѹча́йсѧ, въ си́хъ пребыва́й, (въ си́хъ разѹмѣва́й,) да преспѣѧ́нїе твоѐ ѩ҆вле́но бѹ́детъ во всѣ́хъ.

Пильнуй себе і навчання; тримайся цього, бо, роблячи так, і себе спасеш, і тих, хто тебе слухає.

Внима́й себѣ̀ и҆ ѹ҆че́нїю и҆ пребыва́й въ ни́хъ: сїѧ҄ бо творѧ̀, и҆ са́мъ спасе́шисѧ и҆ послѹ́шающїи тебє̀.