1 Тимофія 4 глава

Перше послання св. апостола Павла до Тимофія
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових,

Дх҃ъ же ѩ҆́вственнѣ гл҃етъ, ѩ҆́кѡ въ послѣ҄днѧѧ времена̀ ѿстѹ́пѧтъ нѣ́цыи ѿ вѣ́ры, вне́млюще дѹховѡ́мъ ле́стчымъ и҆ ѹ҆че́нїємъ бѣсѡ́вскимъ,

в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй,

въ лицемѣ́рїи лжесловє́сникъ, сожже́нныхъ свое́ю со́вѣстїю,

що боронять женитись (і велять вдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду.

возбранѧ́ющихъ жени́тисѧ, ѹ҆далѧ́тисѧ ѿ бра́шенъ, ѩ҆̀же бг҃ъ сотворѝ въ снѣде́нїе со благодаре́нїемъ вѣ҄рнымъ и҆ позна́вшымъ и҆́стинѹ.

Бо всяке створіннє Боже добре і нїщо не гидке, коли з подякою приймаємо;

(За҄ 285.) Занѐ всѧ́кое созда́нїе бж҃їе добро̀, и҆ ничто́же ѿме́тно, со благодаре́нїемъ прїе́млемо,

осьвячуєть ся бо словом Божим і молитвою.

ѡ҆сщ҃а́етсѧ бо сло́вомъ бж҃їимъ и҆ моли́твою.

Се все нагадуючи браттю, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послїдував єси.

Сїѧ҄ всѧ҄ сказѹ́ѧ бра́тїи, до́бръ бѹ́деши слѹжи́тель ї҆и҃са хр҇та̀, пита́емь словесы̀ вѣ́ры и҆ до́брымъ ѹ҆че́нїемъ, є҆мѹ́же послѣ́довалъ є҆сѝ.

Скверних же і бабських байок цурай ся, а привчай себе до благочестя.

Скве́рныхъ же и҆ ба́бїихъ ба́сней ѿрица́йсѧ, ѡ҆бѹча́й же себѐ ко бл҃гоч҇тїю:

Тїлесна бо вправа мало корисна, а благочестє корисне на все, маючи обітницю життя нинїшнього і будучого.

тѣле́сное бо ѡ҆бѹче́нїе вма́лѣ є҆́сть поле́зно, а҆ бл҃гоч҇тїе на всѐ поле́зно є҆́сть, ѡ҆бѣтова́нїе и҆мѣ́ющее живота̀ нн҃ѣшнѧгѡ и҆ грѧдѹ́щагѡ.

Вірне слово і всякого приняття достойне.

(За҄.) Вѣ́рно сло́во и҆ всѧ́кагѡ прїѧ́тїѧ досто́йно.

На се бо і трудимось і ганять нас, що вповали на Бога живого, котрий єсть Спаситель усїх людей, а найбільш вірних.

На сїе́ бо и҆ трѹжда́емсѧ и҆ поноша́еми є҆смы̀, ѩ҆́кѡ ѹ҆пова́хомъ на бг҃а жи́ва, и҆́же є҆́сть сп҃си́тель всѣ҄мъ человѣ́кѡмъ, па́че же вѣ҄рнымъ.

Звіщай се і навчай.

Завѣщава́й сїѧ҄ и҆ ѹ҆чѝ.

Нїхто ж нехай молодостю твоєю не гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусї, у чистотї.

Никто́же ѡ҆ ю҆́ности твое́й да неради́тъ: но ѡ҆́бразъ бѹ́ди вѣ҄рнымъ сло́вомъ, житїе́мъ, любо́вїю, дѹ́хомъ, вѣ́рою, чт҇ото́ю.

Доки прийду, пильнуй читання, утїшення, науки.

До́ндеже прїидѹ̀, внемлѝ чте́нїю, ѹ҆тѣше́нїю, ѹ҆че́нїю.

Не занедбай твого дарування, котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук сьвященства.

Не нерадѝ ѡ҆ свое́мъ дарова́нїи живѹ́щемъ въ тебѣ̀, є҆́же дано̀ тебѣ̀ бы́сть про҇ро́чествомъ съ возложе́нїемъ рѹ́къ свѧще́нничества.

Про се дбай, в сьому пробувай, щоб успіх твій явен був у всїх.

Въ си́хъ поѹча́йсѧ, въ си́хъ пребыва́й, (въ си́хъ разѹмѣва́й,) да преспѣѧ́нїе твоѐ ѩ҆вле́но бѹ́детъ во всѣ́хъ.

Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.

Внима́й себѣ̀ и҆ ѹ҆че́нїю и҆ пребыва́й въ ни́хъ: сїѧ҄ бо творѧ̀, и҆ са́мъ спасе́шисѧ и҆ послѹ́шающїи тебє̀.