Матвія 8 глава

Євангелія від св. Матвія
Переклад Огієнка → Аверинцев: отдельные книги

А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов на́товп великий.

Когда же спустился Он с горы, многолюдные толпы шли за Ним.

І ось підійшов прокаже́ний, уклонився Йому та й сказав: „Коли, Господи, хочеш, — Ти можеш очистити мене!“

И вот прокаженный, приблизясь, кланяется Ему в ноги со словами: «Господин мой, если Ты хочешь, Ты можешь меня очистить!»

А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: „Хо́чу, — будь чистий!“ І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.

Иисус, простерши руку, коснулся его со словами: «Хочу, очистись!» И тотчас же тот очистился от проказы.

І гово́рить до нього Ісус: „Гляди, — не розповіда́й ніко́му. Але йди, покажися священикові, та дар принеси́, якого Мойсей заповів, їм на свідо́цтво“.

И говорит ему Иисус: «Смотри, никому не рассказывай, а пойди, покажись священнику и принеси жертву, какую велел Моисей, во свидетельство для всех».

А коли Він до Капернау́му ввійшов, то до Нього набли́зився сотник, та й благати зачав Його,

А когда вошел Он в Капернаум, подошел к Нему один центурион, прося о помощи и говоря:

кажучи: „Господи, мій слуга лежить удома розсла́блений, і тяжко страждає“.

«Господин мой, у меня дома лежит мой слуга в параличе и страшно мучается».

Він говорить йому: „Я прийду́ й уздоро́влю його“.

И говорит ему Иисус: «Так Я приду его исцелить».

А сотник Йому відповів: „Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою. Та промов тільки слово, — і ви́дужає мій слуга!

И центурион ответил Ему: «Господин мой, я недостоин, чтобы Ты вошел под кров ко мне; но Ты только скажи слово, и мой слуга исцелится.

Бо й я — люди́на підвла́дна, і воякі́в під собою я маю; і одному кажу: піди — то йде він, а тому: прийди́ — і приходить, або рабо́ві своєму: зроби те — і він зро́бить“.

"Я ведь сам человек подначальный, и у меня воины в подчинении. Говорю одному: "иди!" — и он уходит, а другому: "приходи!" — и он приходит, или тому же слуге: "сделай то и то!" — и он делает»."

Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: „Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшо́в був такої великої віри!

Услышав это, Иисус изумился и сказал тем, кто были с Ним: «Воистину говорю вам, такой веры Я не нашел ни у кого даже во Израиле.

Кажу́ ж вам, що багато-хто при́йдуть від сходу та за́ходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.

А потому говорю вам, что многие придут с востока и запада и возлягут на пиршестве с Авраамом, и Исааком, и Иаковом, в Царстве Небесном,

Сини ж Царства — повки́дані бу́дуть до те́мряви зо́внішньої — буде там плач і скре́гіт зубів“!

а те, кому Царство было уготовано, извержены будут во тьму внешнюю; там будет плач и скрежет зубовный».

I сказав Ісус сотникові: „Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!“ І тієї ж години одужав слуга його.

И сказал Иисус центуриону: «Иди, и да будет тебе, как ты уверовал». И его слуга исцелен был в тот же час.

Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

А придя в дом к Петру, увидел Иисус, что теща Петра лежит в сильном жару.

І Він доторкнувся руки її, — і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуго́вувала!

И коснулся Он руки ее, и жар оставил ее; и она встала и занялась заботами о Нем.

А коли настав вечір, привели́ багатьох біснуватих до Нього, — і Він словом Своїм вигнав ду́хів, а недужих усіх уздорови́в,

Когда же настал вечер, привели к Нему множество бесноватых, и Он изгнал бесов словом Своим и всех недужных уврачевал,

щоб спра́вдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: „Він узяв наші немочі, і неду́ги поніс“.

чтобы исполнилось сказанное через пророка Исаию, который говорит: «Немощи наши взял Он на Себя, и бремя недугов понес».

А як угледів Ісус навко́ло Себе багато наро́ду, наказав перепли́нути на то́й бік.

А увидев вокруг себя толпу, Иисус велел переправляться на другой берег.

І приступив один книжник та й до Нього сказав: „Учителю, я піду́ за Тобою, хоч би куди ти пішов!“

И один книжник, приблизившись, сказал Ему: «Учитель, я пойду за Тобою, куда бы Ты ни направился».

Промовляє до нього Ісус: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має де й голови́ прихили́ти“.

И говорит ему Иисус: «У лис есть норы, и у птиц небесных — гнезда, но Сыну Человеческому голову приклонить негде».

А і́нший із у́чнів промовив до Ньо́го: „Дозволь мені, Господи, перше піти та ба́тька свого похова́ти“.

А другой, из числа учеников Его, сказал Ему: «Господи, позволь, я оставлю [Тебя] и прежде схороню отца моего».

А Ісус йому каже: „Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!“

Но Иисус говорит ему: «Следуй за Мной, и предоставь мертвым хоронить своих мертвых».

І коли Він до чо́вна вступив, за Ним увійшли Його у́чні.

И когда вошел Он в лодку, ученики Его последовали за Ним.

І ось буря велика зірва́лась на морі, аж чо́вен зачав залива́тися хви́лями. А Він спав.

И вот сделалась на море сильная буря, так что лодку заливало волнами; а Он спал.

І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, — ги́немо!“

И они, приблизившись, разбудили Его, восклицая: «Господи, спаси! Погибаем!»

А Він відповів їм: „Чого полохливі ви, маловірні?“ Тоді встав, заказав бурі й морю, — і тиша велика настала.

И говорит Он им: «Что вы так боязливы, маловерные?» Затем, поднявшись, Он повелел ветрам и морю утихнуть, и сделалась тишина великая.

А народ дивувався й казав: „Хто ж це такий, що ві́три та море слухня́ні Йому́?“

А они дивились, переговариваясь: «Кто же Он, что и ветры, и море Ему послушны?»

І, як прибув Він на то́й бік, до землі Гадари́нської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних пече́р, дуже люті, так що ніхто не міг перехо́дити тією дорогою.

А когда приплыл Он на другой берег, в окрестности Гадары, навстречу Ему вышли из могильных пещер двое бесноватых, которые были до того буйны, что по той дороге никто пройти не мог.

І ось, вони стали кричати, говорячи: „Що́ Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?“

И вот возопили они, вопрошая: «Что Тебе нужно от нас, Сын Божий? Уж не пришел ли Ты сюда, чтобы прежде срока мучить нас?»

А опо́даль від них пасся гурт великий свине́й.

А в отдалении от них паслось большое стадо свиней.

І просилися де́мони, кажучи: „Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свине́й“.

И стали бесы просить Его, говоря: «Если Ты нас изгоняешь, отошли нас в это свиное стадо!»

А Він відповів їм: „Ідіть“. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, — і потопи́вся в воді.

И Он сказал им: «Идите!» И они, выйдя, вселились в свиней, и вот ринулось все стадо с крутизны в море, и погибли они в водах.

Пастухи ж повтікали; а коли прибули́ вони в місто, то про все розповіли́, і про біснуватих.

Те же, кто были при стаде, кинулись бежать, а придя в город, рассказали обо всем, и о том, что было с бесноватыми.

І ось, усе місто вийшло назу́стріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю!

И вот весь город вышел навстречу Иисусу, и когда Он показался, стали они просить Его оставить их края.

« 7 глава 9 глава »