Матвія 8 глава

Євангелія від св. Матвія
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов на́товп великий.

Сшедшу же ему с горы, вслед его идяху народи мнози.

І ось підійшов прокаже́ний, уклонився Йому та й сказав: „Коли, Господи, хочеш, — Ти можеш очистити мене!“

И се, прокажен пришед кланяшеся ему, глаголя: Господи, аще хощеши, можеши мя очистити.

А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: „Хо́чу, — будь чистий!“ І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.

И простер руку Иисус, коснуся ему, глаголя: хощу, очистися. И абие очистися ему проказа.

І гово́рить до нього Ісус: „Гляди, — не розповіда́й ніко́му. Але йди, покажися священикові, та дар принеси́, якого Мойсей заповів, їм на свідо́цтво“.

И глагола ему Иисус: виждь, ни комуже повеждь: но шед покажися иереови и принеси дар, егоже повеле (в законе) моисей, во свидетелство им.

А коли Він до Капернау́му ввійшов, то до Нього набли́зився сотник, та й благати зачав Його,

Вшедшу же ему в капернаум, приступи к нему сотник, моля его

кажучи: „Господи, мій слуга лежить удома розсла́блений, і тяжко страждає“.

и глаголя: Господи, отрок мой лежит в дому разслаблен, люте стражда.

Він говорить йому: „Я прийду́ й уздоро́влю його“.

И глагола ему Иисус: аз пришед изцелю его.

А сотник Йому відповів: „Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою. Та промов тільки слово, — і ви́дужає мій слуга!

И отвещав сотник, рече (ему): Господи, несмь достоин, да под кров мой внидеши: но токмо рцы слово, и изцелеет отрок мой:

Бо й я — люди́на підвла́дна, і воякі́в під собою я маю; і одному кажу: піди — то йде він, а тому: прийди́ — і приходить, або рабо́ві своєму: зроби те — і він зро́бить“.

ибо аз человек есмь под властию, имый под собою воины: и глаголю сему: иди, и идет: и другому: прииди, и приходит: и рабу моему: сотвори сие, и сотворит.

Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: „Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшо́в був такої великої віри!

Слышав же Иисус, удивися, и рече грядущым по нем: аминь глаголю вам: ни во израили толики веры обретох.

Кажу́ ж вам, що багато-хто при́йдуть від сходу та за́ходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.

глаголю же вам, яко мнози от восток и запад приидут и возлягут со авраамом и исааком и иаковом во Царствии небеснем:

Сини ж Царства — повки́дані бу́дуть до те́мряви зо́внішньої — буде там плач і скре́гіт зубів“!

сынове же царствия изгнани будут во тму кромешнюю: ту будет плачь и скрежет зубом.

I сказав Ісус сотникові: „Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!“ І тієї ж години одужав слуга його.

И рече Иисус сотнику: иди, и якоже веровал еси, буди тебе. И изцеле отрок его в той час.

Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

И пришед Иисус в дом петров, виде тещу его лежащу и огнем жегому,

І Він доторкнувся руки її, — і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуго́вувала!

и прикоснуся руце ея, и остави ю огнь: и воста и служаше ему.

А коли настав вечір, привели́ багатьох біснуватих до Нього, — і Він словом Своїм вигнав ду́хів, а недужих усіх уздорови́в,

Позде же бывшу, приведоша к нему бесны многи: и изгна духи словом и вся болящыя изцели:

щоб спра́вдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: „Він узяв наші немочі, і неду́ги поніс“.

да сбудется реченное исаием пророком, глаголющим: той недуги нашя прият и болезни понесе.

А як угледів Ісус навко́ло Себе багато наро́ду, наказав перепли́нути на то́й бік.

Видев же Иисус многи народы окрест себе, повеле (учеником) ити на он пол.

І приступив один книжник та й до Нього сказав: „Учителю, я піду́ за Тобою, хоч би куди ти пішов!“

И приступль един книжник, рече ему: учителю, иду по тебе, аможе аще идеши.

Промовляє до нього Ісус: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має де й голови́ прихили́ти“.

глагола ему Иисус: лиси язвины имут, и птицы небесныя гнезда: Сын же Человеческий не имать где главы подклонити.

А і́нший із у́чнів промовив до Ньо́го: „Дозволь мені, Господи, перше піти та ба́тька свого похова́ти“.

Другий же от ученик его рече ему: Господи, повели ми прежде ити и погребсти отца моего.

А Ісус йому каже: „Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!“

Иисус же рече ему: гряди по мне и остави мертвых погребсти своя мертвецы.

І коли Він до чо́вна вступив, за Ним увійшли Його у́чні.

И влезшу ему в корабль, по нем идоша ученицы его.

І ось буря велика зірва́лась на морі, аж чо́вен зачав залива́тися хви́лями. А Він спав.

И се, трус велик бысть в мори, якоже кораблю покрыватися волнами: той же спаше.

І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, — ги́немо!“

И пришедше ученицы его возбудиша его, глаголюще: Господи, спаси ны, погибаем.

А Він відповів їм: „Чого полохливі ви, маловірні?“ Тоді встав, заказав бурі й морю, — і тиша велика настала.

И глагола им: что страшливи есте, маловери? Тогда востав запрети ветром и морю, и бысть тишина велия.

А народ дивувався й казав: „Хто ж це такий, що ві́три та море слухня́ні Йому́?“

Человецы же чудишася, глаголюще: кто есть сей, яко и ветри и море послушают его?

І, як прибув Він на то́й бік, до землі Гадари́нської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних пече́р, дуже люті, так що ніхто не міг перехо́дити тією дорогою.

И пришедшу ему на он пол, в страну гергесинскую, сретоста его два бесна от гроб исходяща, люта зело, яко не мощи ни кому минути путем тем.

І ось, вони стали кричати, говорячи: „Що́ Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?“

И се, возописта глаголюща: что нама и тебе, Иисусе Сыне Божий? пришел еси семо прежде времене мучити нас.

А опо́даль від них пасся гурт великий свине́й.

Бяше же далече от нею стадо свиний много пасомо.

І просилися де́мони, кажучи: „Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свине́й“.

Беси же моляху его, глаголюще: аще изгониши ны, повели нам ити в стадо свиное.

А Він відповів їм: „Ідіть“. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, — і потопи́вся в воді.

И рече им: идите. Они же изшедше идоша в стадо свиное: и се, (абие) устремися стадо все по брегу в море, и утопоша в водах.

Пастухи ж повтікали; а коли прибули́ вони в місто, то про все розповіли́, і про біснуватих.

Пасущии же бежаша, и шедше во град, возвестиша вся, и о бесною.

І ось, усе місто вийшло назу́стріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю!

И се, весь град изыде в сретение Иисусови: и видевше его, молиша, яко дабы прешел от предел их.

« 7 глава 9 глава »