Дії 12 глава

Дії святих апостолів
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (МП)

А Цар І́род тоді підні́с руки, щоб декого з Церкви гноби́ти.

В то время царь Ирод поднял руки на некоторых из принадлежащих к церкви, чтобы сделать им зло,

І мечем він стяв Якова, брата Іванового.

и убил Иакова, брата Иоаннова, мечом.

А бачивши, що подо́балося це юдеям, він задумав схопи́ти й Петра. Були ж дні Опрі́сноків.

Видя же, что это приятно Иудеям, вслед за тем взял и Петра, — тогда были дни опресноков, —

І, схопи́вши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам воякі́в, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Па́сці.

и, задержав его, посадил в темницу, и приказал четырем четверицам воинов стеречь его, намереваясь после Пасхи вывести его к народу.

Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ре́вно молилася Богові за нього.

Итак Петра стерегли в темнице, между тем церковь прилежно молилась о нем Богу.

А як Ірод хотів його ви́вести, Петро спав тієї ночі між двома́ вояка́ми, закутий у два ланцюги́, і сторо́жа пильнувала в'язницю при две́рях.

Когда же Ирод хотел вывести его, в ту ночь Петр спал между двумя воинами, скованный двумя цепями, и стражи у дверей стерегли темницу.

І ось ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: „Мерщі́й встава́й!“ І ланцюги́ йому з рук поспада́ли.

И вот, Ангел Господень предстал, и свет осиял темницу. [Ангел,] толкнув Петра в бок, пробудил его и сказал: встань скорее. И цепи упали с рук его.

А ангол до нього промовив: „Підпережи́ся, і взуй санда́лі свої“. І він так учинив. І каже йому: „Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди“.

И сказал ему Ангел: опояшься и обуйся. Он сделал так. Потом говорит ему: надень одежду твою и иди за мною.

І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо ду́мав, що видіння він бачить.

[Петр] вышел и следовал за ним, не зная, что делаемое Ангелом было действительно, а думая, что видит видение.

Як сторо́жу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, — і вона відчинилась сама ім. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, — і відступив ангол зараз від нього.

Пройдя первую и вторую стражу, они пришли к железным воротам, ведущим в город, которые сами собою отворились им: они вышли, и прошли одну улицу, и вдруг Ангела не стало с ним.

Сказав же Петро, оприто́мнівши: „Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чека́ння народу юдейського“.

Тогда Петр, придя в себя, сказал: теперь я вижу воистину, что Господь послал Ангела Своего и избавил меня из руки Ирода и от всего, чего ждал народ Иудейский.

А зміркувавши, він прийшов до сади́би Марії, матері Івана, званого Ма́рком, де багато зібралося й молилося.

И, осмотревшись, пришел к дому Марии, матери Иоанна, называемого Марком, где многие собрались и молились.

І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служни́ця, що звалася Ро́да,

Когда же Петр постучался у ворот, то вышла послушать служанка, именем Рода,

та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воро́тях стоїть!

и, узнав голос Петра, от радости не отворила ворот, но, вбежав, объявила, что Петр стоит у ворот.

А вони їй сказали: „Чи ти навісна́?“ Та вона запевняла своє́, що є так. Вони ж говорили: „То ангол його!“

А те сказали ей: в своем ли ты уме? Но она утверждала свое. Они же говорили: это Ангел его.

А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.

Между тем Петр продолжал стучать. Когда же отворили, то увидели его и изумились.

Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: „Сповістіть про це Якова й браттю“. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.

Он же, дав знак рукою, чтобы молчали, рассказал им, как Господь вывел его из темницы, и сказал: уведомьте о сем Иакова и братьев. Потом, выйдя, пошел в другое место.

Коли ж настав день, поміж вояка́ми зчинилась велика тривога, що́ то сталось з Петром.

По наступлении дня между воинами сделалась большая тревога о том, что сделалось с Петром.

А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стра́тити. А сам із Юдеї відбув в Кесарі́ю, і там перебува́в.

Ирод же, поискав его и не найдя, судил стражей и велел казнить их. Потом он отправился из Иудеи в Кесарию и [там] оставался.

А І́род розгніваний був на тиря́н та сидо́нян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царсько́го постельника Вла́ста, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царсько́ї.

Ирод был раздражен на Тирян и Сидонян; они же, согласившись, пришли к нему и, склонив на свою сторону Власта, постельника царского, просили мира, потому что область их питалась от [области] царской.

Дня ж призначеного І́род убрався в одежу царську́, і на підвищенні сів та й до ни́х говорив.

В назначенный день Ирод, одевшись в царскую одежду, сел на возвышенном месте и говорил к ним;

А на́товп кричав: „Голос Божий, а не лю́дський!“

а народ восклицал: [это] голос Бога, а не человека.

І ангол Господній ура́зив знена́цька його, бо він не віддав слави Богові. І черва́ його з'їла, і він умер.

Но вдруг Ангел Господень поразил его за то, что он не воздал славы Богу; и он, быв изъеден червями, умер.

Слово ж Боже росло та помно́жувалось.

Слово же Божие росло и распространялось.

А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що про́званий Ма́рком.

А Варнава и Савл, по исполнении поручения, возвратились из Иерусалима (в Антиохию), взяв с собою и Иоанна, прозванного Марком.

« 11 глава 13 глава »