Дії 2 глава

Дії святих апостолів
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (МП)

Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

При наступлении дня Пятидесятницы все они были единодушно вместе.

І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

И внезапно сделался шум с неба, как бы от несущегося сильного ветра, и наполнил весь дом, где они находились.

І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

И явились им разделяющиеся языки, как бы огненные, и почили по одному на каждом из них.

Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

И исполнились все Духа Святаго, и начали говорить на иных языках, как Дух давал им провещевать.

Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

В Иерусалиме же находились Иудеи, люди набожные, из всякого народа под небом.

А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

Когда сделался этот шум, собрался народ, и пришел в смятение, ибо каждый слышал их говорящих его наречием.

Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

И все изумлялись и дивились, говоря между собою: сии говорящие не все ли Галилеяне?

Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

Как же мы слышим каждый собственное наречие, в котором родились.

Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,

Парфяне, и Мидяне, и Еламиты, и жители Месопотамии, Иудеи и Каппадокии, Понта и Асии,

і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

Фригии и Памфилии, Египта и частей Ливии, прилежащих к Киринее, и пришедшие из Рима, Иудеи и прозелиты,

юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

критяне и аравитяне, слышим их нашими языками говорящих о великих [делах] Божиих?

І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“

И изумлялись все и, недоумевая, говорили друг другу: что это значит?

А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

А иные, насмехаясь, говорили: они напились сладкого вина.

Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!

Петр же, став с одиннадцатью, возвысил голос свой и возгласил им: мужи Иудейские, и все живущие в Иерусалиме! сие да будет вам известно, и внимайте словам моим:

Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,

они не пьяны, как вы думаете, ибо теперь третий час дня;

а це те, що пророк Йоі́л передрік:

но это есть предреченное пророком Иоилем:

„І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

И будет в последние дни, говорит Бог, излию от Духа Моего на всякую плоть, и будут пророчествовать сыны ваши и дочери ваши; и юноши ваши будут видеть видения, и старцы ваши сновидениями вразумляемы будут.

І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

И на рабов Моих и на рабынь Моих в те дни излию от Духа Моего, и будут пророчествовать.

І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

И покажу чудеса на небе вверху и знамения на земле внизу, кровь и огонь и курение дыма.

Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

Солнце превратится во тьму, и луна — в кровь, прежде нежели наступит день Господень, великий и славный.

І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

И будет: всякий, кто призовет имя Господне, спасется.

Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

Мужи Израильские! выслушайте слова сии: Иисуса Назорея, Мужа, засвидетельствованного вам от Бога силами и чудесами и знамениями, которые Бог сотворил через Него среди вас, как и сами знаете,

Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.

Сего, по определенному совету и предведению Божию преданного, вы взяли и, пригвоздив руками беззаконных, убили;

Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.

но Бог воскресил Его, расторгнув узы смерти, потому что ей невозможно было удержать Его.

Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

Ибо Давид говорит о Нем: видел я пред собою Господа всегда, ибо Он одесную меня, дабы я не поколебался.

Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

Оттого возрадовалось сердце мое и возвеселился язык мой; даже и плоть моя упокоится в уповании,

Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

ибо Ты не оставишь души моей в аде и не дашь святому Твоему увидеть тления.

Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!

Ты дал мне познать путь жизни, Ты исполнишь меня радостью пред лицем Твоим.

Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.

Мужи братия! да будет позволено с дерзновением сказать вам о праотце Давиде, что он и умер и погребен, и гроб его у нас до сего дня.

А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,

Будучи же пророком и зная, что Бог с клятвою обещал ему от плода чресл его воздвигнуть Христа во плоти и посадить на престоле его,

у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.

Он прежде сказал о воскресении Христа, что не оставлена душа Его в аде, и плоть Его не видела тления.

Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

Сего Иисуса Бог воскресил, чему все мы свидетели.

А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

Итак Он, быв вознесен десницею Божиею и приняв от Отца обетование Святаго Духа, излил то, что вы ныне видите и слышите.

Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,

Ибо Давид не восшел на небеса; но сам говорит: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня,

доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих.

Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“

Итак твердо знай, весь дом Израилев, что Бог соделал Господом и Христом Сего Иисуса, Которого вы распяли.

Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“

Услышав это, они умилились сердцем и сказали Петру и прочим Апостолам: что нам делать, мужи братия?

А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!

Петр же сказал им: покайтесь, и да крестится каждый из вас во имя Иисуса Христа для прощения грехов; и получите дар Святаго Духа.

Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.

Ибо вам принадлежит обетование и детям вашим и всем дальним, кого ни призовет Господь Бог наш.

І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“

И другими многими словами он свидетельствовал и увещевал, говоря: спасайтесь от рода сего развращенного.

Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

Итак охотно принявшие слово его крестились, и присоединилось в тот день душ около трех тысяч.

І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.

И они постоянно пребывали в учении Апостолов, в общении и преломлении хлеба и в молитвах.

І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.

Был же страх на всякой душе; и много чудес и знамений совершилось через Апостолов в Иерусалиме.

А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.

Все же верующие были вместе и имели всё общее.

І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.

И продавали имения и всякую собственность, и разделяли всем, смотря по нужде каждого.

І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,

И каждый день единодушно пребывали в храме и, преломляя по домам хлеб, принимали пищу в веселии и простоте сердца,

вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.

хваля Бога и находясь в любви у всего народа. Господь же ежедневно прилагал спасаемых к Церкви.

Примечания:

Синодальный перевод (МП)

25, 34 одесную — по правую руку, справа.

33 десница — правая рука.

34 седи — воссядь; восседать можно на троне, в то время как сидеть на стуле; воссесть — председательствовать (сидеть в торжественной обстановке), оно применимо к Богу и монарху, руководителю, а сесть — значит опираться на что-либо (стул, табурет и т.д.).

« 1 глава 3 глава »