Дії 2 глава

Дії святих апостолів
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

Когда наступил день Пятидесятницы, они собрались все вместе.

І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

Внезапно раздался шум с неба, как от мощного порыва ветра, он наполнил весь тот дом, в котором они находились.

І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

И они увидели словно бы разделяющиеся языки пламени, которые сошли на каждого из них.

Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

Все исполнились Святого Духа и стали говорить на иных языках — это Дух дал им так проповедовать.

Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

В Иерусалиме тогда находились благочестивые иудеи из тех, что живут среди остальных народов, какие только есть под небом.

А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

И когда послышался этот шум, вокруг дома собралась толпа. Люди недоумевали: каждый слышал, что апостолы говорят на его собственном языке.

Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

В изумлении они говорили:— Разве все они не галилеяне?

Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

Как же это каждый из нас слышит, как они говорят на его собственном родном языке?

Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,

И парфяне, и мидийцы, и эламиты, жители Месопотамии, Иудеи, Каппадокии, Понта и Асии,

і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

Фригии и Памфилии, Египта и окрестностей Кирены, что в Ливии, и оказавшиеся здесь римляне,

юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

будь то иудеи или прозелиты, а еще критяне и арабы — все мы слышим, как они говорят на наших языках о великих Божьих делах!

І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“

Все изумлялись и недоумевали, спрашивая друг друга:— Что это такое происходит?

А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

Находились и такие, кто говорил с издевкой:— Да они напились подслащеного вина!

Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!

Тогда Петр вместе с одиннадцатью встал и во весь голос им объявил:— Иудеи и все, кто живет в Иерусалиме! Прислушайтесь к моим словам и пусть вам будет известно:

Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,

они не пьяны, как вам кажется, ведь еще только утро.

а це те, що пророк Йоі́л передрік:

Но именно об этом говорил пророк Иоиль:

„І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

«И будет в последние дни, — говорит Бог, —изолью Мой Дух на всякую плоть,будут пророчествовать ваши сыны и дочери ваши,вашим юношам откроются видения,ваши старцы увидят вещие сны.

І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

На рабов и на рабынь Моихизолью в те дни Мой Дух,и станут они пророками.

І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

Покажу чудеса на небе вверхуи на земле внизу:кровь, и огонь, и клубы дыма.

Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

Солнце обернется тьмой,а луна — кровьюпрежде, чем придет День Господа —великий и страшный.

І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

Но всякий, кто призовет имя Господне,обретет спасение».

Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

Израильтяне, выслушайте мои слова! Был человек — Иисус из Назарета, и Бог подтвердил Его правоту могучими чудесами и знамениями, которые Бог сотворил Его руками прямо среди вас, как вы и сами знаете.

Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.

По Божьему замыслу и предвиденью Он был выдан вам, а вы Его руками язычников пригвоздили ко кресту.

Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.

Но Бог воскресил Его, избавив от уз смерти, ведь не в ее силах было Его удержать.

Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

Это о Нем говорит Давид:«Господа постоянно я видел пред собой,Он по правую мою руку — не поколеблюсь!

Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

Потому возрадовалось сердце мое,возликовал мой язык,будет в надежде покоиться плоть моя.

Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

Не оставишь во аде ты душу мою,не дашь тлению коснуться того, кто Тебя чтит.

Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!

Путь жизни Ты дал мне познатьи радостью наполнишь пред лицом Твоим».

Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.

Братья! Позвольте сказать вам прямо: праотец Давид умер и похоронен, его могила сохранилась у нас и по сей день.

А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,

Но он был пророком и знал, что клятвенно обещал ему Бог возвести на его престол одного из его потомков.

у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.

Зная о воскресении Христа заранее, он сказал об этом: «не оставлен Он во аде, плоть его избежала тления».

Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

Иисус и есть Тот, Кого воскресил Бог, и все мы тому свидетели.

А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

Он был вознесен и воссел по правую руку от Бога, Он принял Духа, как и было обещано Отцом. То, что вы видите и слышите, и есть излияние этого Духа.

Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,

Давид не восходил на небеса, но он говорит: «Сказал Господь Господу моему: “Воссядь по правую руку от Меня,

доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

доколе не повергну врагов Твоих под ноги Тебе”».

Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“

Так пусть твердо знает весь Израиль: Бог сделал Господом и Христом того самого Иисуса, Которого вы распяли.

Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“

Те, кто это слышал, растрогались до глубины души и спросили Петра вместе с другими апостолами:— Что же нам теперь делать, братья?

А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!

Петр им ответил:— Покайтесь! И пусть каждый из вас, чтобы ему простились грехи, примет крещение во имя Иисуса Христа. Тогда вы получите дар — Святого Духа.

Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.

Ведь именно это и было обещано вам и детям вашим, и тем, кто сейчас вдали, кого еще призовет Господь, ваш Бог.

І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“

Петр сказал и много иных слов им во свидетельство, чтобы призвать их спастись от этого развратного рода людей.

Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

Кто принял его весть, те крестились; в тот день присоединилось около трех тысяч душ.

І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.

Они постоянно внимали учению апостолов и общались с ними в преломлении хлеба и в молитвах.

І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.

Всякая душа пребывала в страхе, потому что через апостолов совершались многие чудеса и знамения.

А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.

Все, кто уверовал, держались вместе и всё было у них общим.

І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.

Они продавали свое имущество и владения и распределяли средства сообразно потребностям каждого.

І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,

Каждый день они непрестанно и единодушно молились в Храме, а по домам преломляли хлеб и принимали пищу с радостью и открытым сердцем,

вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.

прославляя Бога и пользуясь расположением всего народа. А Господь каждый день прибавлял к их числу тех, кто искал спасения.

« 1 глава 3 глава »