Дії 24 глава

Дії святих апостолів
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

А по п'яти днях прибув первосвященик Ана́ній з якимись старши́ми, та з промовцем якимсь Терти́лом, що перед намісником ска́ржилися на Павла.

Через пять дней туда прибыл первосвященник Анания со старейшинами и с неким оратором по имени Тертулл. Они представили наместники жалобу на Павла.

Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: „Через тебе великий мир маємо ми, і для наро́ду цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, —

Когда его привели, Тертулл начал обвинительную речь:— Благодаря тебе, досточтимый Феликс, мы наслаждаемся прочным миром. Ты мудро заботишься об улучшении жизни этого народа —

це ми за́вжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Фе́ліксе!

и мы повсеместно и постоянно принимаем твою заботу с благодарностью.

Та щоб довго тебе не турбува́ти, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласка́вости.

Не стану долго тебя утомлять, но прошу выслушать нашу краткую речь с обычной твоей благосклонностью.

Ми переконались, що цей чоловік — то зара́за, і що він колотнечу викли́кує між усіма юдеями в ці́лому світі, і що він провідни́к Назорейської єресі.

Этот человек, как мы обнаружили, источник заразы, он сеет смуту среди иудеев по всему кругу земель. Он — глава секты назареев.

Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопи́ли були, і судити хотіли за нашим Зако́ном.

Он и Храм пытался осквернить, тогда мы его задержали и собирались судить по нашему закону.

Але тисяцький Лі́сій прибув, і з великим наси́льством видер його з наших рук,

Но трибун Лисий грубой силой вырвал его из наших рук

а його винува́льникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чо́му його ми вину́ємо“.

и велел его обвинителям явиться к тебе. Допросив его, ты сможешь сам узнать обо всем том, в чем мы его обвиняем.

Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.

Это подтвердили иудеи, сказав, что всё так и есть.

І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: „Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для наро́ду цього, — тому буду сміліш боронитись.

Когда наместник подал ему знак, заговорил Павел:— Я знаю, что ты уже много лет вершишь правосудие над этим народом, и это придает мне уверенности в моей защитной речи.

Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.

Ты можешь проверить, что я прибыл в Иерусалим для поклонения не более двенадцати дней назад,

І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здиба́ли, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в наро́ді здіймав.

и они не застали меня за спорами или подстрекательством народа ни в Храме, ни в синагогах, ни где-либо еще в городе.

І не можуть вони дове́сти тобі того, у чо́му тепер оскаржа́ють мене.

В чем они меня сейчас обвиняют, того не могут доказать.

Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане.

Но признаю перед тобой, что следую Пути, который они называют сектой, и так служу отеческому нашему Богу, веря всему, что написано в законе и у пророков.

І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних.

Есть у меня надежда на Бога, которую разделяют и они сами — надежда на будущее воскресение мертвых, и праведников, и неправедных.

І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.

А потому я всячески стараюсь сохранить свою совесть незапятнанной перед Богом и перед людьми.

А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та при́носи.

Много лет не было меня здесь, и вот я пришел, чтобы передать своему народу пожертвования и принести жертву.

Ось при цьо́му знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з на́товпом чи з колотнечею.

Вот они и застали меня в Храме во время обряда очищения, причем там не было ни толпы, ни беспорядков.

їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.

Это были какие-то иудеи из Асии, им бы следовало явиться к тебе с обвиненнием, если бы им было, в чем меня обвинить.

Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,

Да пусть они сами скажут: когда я стоял перед синедрионом, какое мое преступление они раскрыли?

крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи́ серед них: „За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!“

Разве только одно — когда я там стоял, то громко провозгласил: «Вы сегодня меня судите за воскресение мертвых!»

Але Фе́лікс, дуже добре дорогу цю знавши, відро́чив їм справу, говорячи: „Розсуджу́ вашу справу, коли тисяцький Лісій прибу́де“.

Феликс (ведь он неплохо был осведомлен о Пути Иисуса) прервал на этом заседание, сказав:— Я решу ваше дело, когда прибудет трибун Лисий.

І він сотникові наказав сторожити Павла́, але мати полегшу, і не боронити ніко́му з близьки́х його, щоб служили йому.

Он приказал центуриону стеречь Павла, но не притеснять его и не мешать его близким о нем заботиться.

А по декількох днях прийшов Фе́лікс із дружи́ною своєю Друзі́ллою, що була юде́янка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.

Через несколько дней Феликс пришел туда со своей женой Друзиллой (она была еврейка), вызвал Павла и выслушал его рассказ о вере во Христа Иисуса.

І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“

Но когда тот стал говорить о праведности, воздержанности и будущем суде, Феликс испугался и сказал:— Теперь ступай к себе. Будет случай, я тебя еще позову.

Разом із тим і сподіва́вся він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його приклика́в і розмову з ним вів.

Вообще-то он надеялся получить от Павла денег, потому вызвал его довольно часто, чтобы побеседовать с ним.

Як минуло ж два роки, то Фе́лікс одержав наступника, — По́рція Фе́ста. А Фелікс бажав догодити юдеям, — і в в'язниці Павла́ залиши́в.

Так прошло два года, и Феликса сменил Порций Фест. При этом Феликс, стараясь угодить иудеям, оставил Павла в заключении.

« 23 глава 25 глава »