Дії 17 глава

Дії святих апостолів
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.

Пройдя через Амфиполь и Аполлонию, они прибыли в Фессалонику. Там была иудейская синагога.

І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння,

Павел, как обычно, пришел туда к ним и три субботы подряд толковал им отрывки из Писаний.

виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.

Он разъяснял им и доказывал, что Христу предстояло пострадать и воскреснуть из мертвых: «Христос — тот самый Иисус, о Котором я рассказываю вам!»

І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.

Некоторые из иудеев уверовали и присоединились к Павлу и Силе. Так поступили и многие из эллинов, почитавших Бога, и немалое число женщин из первых семей города.

А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.

Это возмутило других иудеев. Прихватив с собой с рынка несколько проходимцев, они устроили в городе беспорядки, всей толпой ринулись к дому Ясона и потребовали выдать апостолов на суд народного собрания.

А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!

Но их они там не нашли и потащили Ясона вместе с некоторым братьями к городским властям с криком:— Весь круг земель они вверх дном перевернули, а теперь и сюда явились,

А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.

и Ясон их принял у себя! Все они не подчиняются Цезарю и заявляют, будто у них другой царь — Иисус!

І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.

Так они смутили народ и городские власти. Когда те это услышали,

Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.

то взяли с Ясона и остальных немало денег и отпустили их.

А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

А братья этой же ночью отправили Павла и Силу в Берею. Оказавшись там, они пошли в иудейскую синагогу.

Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.

Люди там оказались благороднее фессалоникийцев, они приняли Слово и день за днем старательно изучали Писания: как именно там сказано?

Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.

Многие из них уверовали, а еще немало знатных женщин и мужчин из эллинов.

Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.

Но когда иудеи из Фессалоники узнали, что и в Береи Павел возвестил Божье слово, то явились и туда сеять раздор и подстрекать толпу.

Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.

Братья сразу же отправили Павла по морю дальше, а Сила с Тимофеем остались там.

А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.

Братья сопровождали Павла до самых Афин и вернулись обратно. Павел передал через них указание для Силы и Тимофея как можно скорее присоединиться к нему.

Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.

Пока Павел ожидал их в Афинах, он до глубины души возмущался, насколько этот город был полон идолов.

Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними.

В синагоге он беседовал с иудеями и чтущими Бога, а на площади каждый день — с теми, кто ему встречался.

А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.

С ним спорили философы (эпикурейцы и стоики), и одни спрашивали:— Так что же хочет сказать этот пустомеля?А другие отвечали:— Похоже, это проповедник чужих божеств!Это Павел возвещал им евангельскую весть об Иисусе и воскресении.

І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?

Тогда они повели Павла на Ареопаг с вопросом:— Можем ли мы узнать, что это за новое учение ты нам преподносишь?

Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“

Для нас это всё звучит как-то странно, и мы хотим понять, что всё это значит.

А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.

Ведь для всех афинян, равно как и для живущих в городе иноземцев, нет ничего приятнее, чем говорить или выслушивать что-нибудь новенькое.

Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.

Оказавшись перед Ареопагом, Павел сказал:— Афиняне! По всему вижу, что люди вы в высшей степени богобоязненные.

Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.

Я ходил по вашему городу и осматривал святыни, и так я нашел жертвенник, на котором было написано: «Неведомому богу». И теперь я возвещу вам о Том, Кого вы почитаете, даже не зная Его.

Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,

Бог создал этот мир и всё, что есть в нем, Он — Господь неба и земли и живет не в рукотворных храмах.

і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

Он не нуждается ни в чем таком, что могут ему предоставить человеческие руки, но Сам подает всем и жизнь, и дыхание, и всё прочее.

І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

От одного человека он произвел все народы, расселившиеся по лицу земли, определив заранее и сроки, и пределы их обитания,

щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.

чтобы они искали Бога — не найдут ли Его хоть наощупь, ведь Он совсем недалек от каждого из нас.

Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“

«Им мы живем, и движемся, и существуем!» Так ведь сказали и некоторые из ваших поэтов: «мы — Его порождение».

Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.

А раз мы порождены Богом, нам не следует думать, будто Божество подобно золоту, серебру или камню, которым придали форму человеческие искусство и воображение.

Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,

Бог ныне оставляет в прошлом времена былого неведения и повелевает покаяться всем людям, где бы они не жили,

бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.

поскольку Он уже назначил день, когда предаст весь круг земель истинному суду, и уже определил Человека, Который будет Судьей — воскресив Его из мертвых, Бог нас в этом удостоверил.

Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.

Когда они услышали про воскресение из мертвых, то одни рассмеялись, а другие сказали:— Твой рассказ об этом мы послушаем еще когда-нибудь.

Так вийшов Павло з-поміж них.

На этом Павел их оставил.

А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.

И все же несколько человек последовало за ним и уверовало; среди них был член Ареопага Дионисий, женщина по имени Дамарь и некоторые другие.

« 16 глава 18 глава »