Якова 3 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Сучасний переклад → Синода́льный перево́д

Брати і сестри мої, небагатьом із вас доведеться стати вчителями, бо ви ж знаєте, що вчителів чекає більш суворий суд.

Бра́тия мои́! не мно́гие де́лайтесь учителя́ми, зна́я, что мы подве́ргнемся бо́льшему осужде́нию,

Я попереджаю про це, оскільки всі ми часто впадаємо в гріх. І якщо людина не грішить у словах своїх, то вона досконала, та вміє тіло своє контролювати.

и́бо все мы мно́го согреша́ем. Кто не согреша́ет в сло́ве, тот челове́к соверше́нный, могу́щий обузда́ть и всё те́ло.

Ми вкладаємо вуздечки до рота коням, щоб вони слухалися нас і ми могли керувати всім їхнім тілом.

Вот, мы влага́ем удила́ в рот коня́м, что́бы они́ повинова́лись нам, и управля́ем всем те́лом их.

Це справедливо й щодо кораблів: хоч які вони великі, і хоч якими б їх сильними вітрилами носило, але ж воля керманича скеровує їх дуже невеличким кермом.

Вот, и корабли́, как ни велики́ они́ и как ни си́льными ветра́ми но́сятся, небольши́м рулём направля́ются, куда́ хо́чет ко́рмчий;

Отак і язик наш, хоч і невеличка частка тіла, а багатьма ділами великими вихваляється. Від маленького полум’я може згоріти цілий ліс.

так и язы́к — небольшо́й член, но мно́го де́лает. Посмотри́, небольшо́й ого́нь как мно́го вещества́ зажига́ет!

Язик — це полум’я. Він є осередком зла поміж частин нашого тіла. Він оскверняє все тіло і спалює все наше буття. Сам же язик запалюється від пекельного вогню.

И язы́к — ого́нь, прикра́са непра́вды; язы́к в тако́м положе́нии нахо́дится ме́жду чле́нами на́шими, что оскверня́ет всё те́ло и воспаля́ет круг жи́зни, бу́дучи сам воспаля́ем от гее́нны.

Різноманітних звірів, птахів, плазунів, різні морські створіння людина може приборкати і приборкала.

И́бо вся́кое естество́ звере́й и птиц, пресмыка́ющихся и морски́х живо́тных укроща́ется и укрощено́ естество́м челове́ческим,

Але жодна людина не може приборкати язик. Він є злом нестримним, повним смертельної отрути.

а язы́к укроти́ть никто́ из люде́й не мо́жет: э́то — неудержи́мое зло; он испо́лнен смертоно́сного я́да.

Ним ми прославляємо Господа і Отця і ним же проклинаємо людей, які створені за подобою Божою.[6]

Им благословля́ем Бо́га и Отца́, и им проклина́ем челове́ков, сотворённых по подо́бию Бо́жию.

Ті ж самі уста і благословляють, і проклинають. Брати і сестри мої, так не повинно бути.

Из тех же уст исхо́дит благослове́ние и прокля́тие: не должно́, бра́тия мои́, сему́ так быть.

Хіба можуть з одного джерела текти чиста й брудна вода?

Течёт ли из одного́ отве́рстия исто́чника сла́дкая и го́рькая вода́?

Брати і сестри мої, чи може фіґове дерево родити оливки, а виноград — смокви? Отак і солона та прісна вода не течуть з одного джерела.

Не мо́жет, бра́тия мои́, смоко́вница приноси́ть масли́ны и́ли виногра́дная лоза́ смо́квы. Та́кже и оди́н исто́чник не мо́жет излива́ть солёную и сла́дкую во́ду.

Хто серед нас насправді мудрий та розумний? Нехай той доведе це доброю поведінкою, своїми смиренними вчинками, породженими мудрістю.

Мудр ли и разу́мен кто из вас, докажи́ э́то на са́мом де́ле до́брым поведе́нием с му́дрою кро́тостью.

Та якщо серце ваше сповнене гіркої заздрості й себелюбства, то у вас немає підстав вихвалятися, бо це просто приховування брехні за істиною.

Но е́сли в ва́шем се́рдце вы име́ете го́рькую за́висть и сварли́вость, то не хвали́тесь и не лги́те на и́стину.

Це не та мудрість, що сходить з Небес, а земна, недуховна й диявольська.

Э́то не есть му́дрость, нисходя́щая свы́ше, но земна́я, душе́вная, бесо́вская,

Бо там, де є заздрість й себелюбство, там безладдя і усіляке лихо.

и́бо где за́висть и сварли́вость, там неустро́йство и всё худо́е.

А мудрість, що сходить з Небес, насамперед чиста, по-друге, мирна, добра, покірлива, багата на милосердя і добрі справи. Вона неупереджена і щира.

Но му́дрость, сходя́щая свы́ше, во-пе́рвых, чиста́, пото́м мирна́, скромна́, послу́шлива, полна́ милосе́рдия и до́брых плодо́в, беспристра́стна и нелицеме́рна.

Плоди праведності отримають ті, хто мирно працює, щоб досягти миру.

Плод же пра́вды в ми́ре се́ется у тех, кото́рые храня́т мир.

« 2 глава 4 глава »