Дії 5 глава

Дії святих апостолів
Сучасний переклад → Cовременный перевод WBTC

1-2 Чоловік на ймення Ананія разом зі своєю дружиною продав свою власну ділянку, але апостолам віддав не все. Разом з жінкою Сапфірою вони приховали частину грошей.

Один же человек по имени Анания, с женой своей, Сапфирой, продал часть своей земли

и часть денег утаил, с ведома жены, а остальные деньги принёс и отдал апостолам.

Петро сказав йому: «Ананіє, чому ти дозволив сатані керувати твоїм серцем? Адже ти збрехав Духові Святому і присвоїв частину грошей від продажу землі.

Тогда Пётр сказал: "Анания, почему ты позволил сатане править сердцем твоим, так что даже Святому Духу солгал и утаил часть денег, вырученных от продажи земли?

Чи вона не належала тобі, коли ти продавав її? А коли вже продав, то чи не від тебе залежало, як розпорядитися грішми? Навіщо ти надумав таке? Адже ти збрехав Богові, а не людям».

До того, как ты продал её, разве не твоей была она? А после продажи разве не твои были деньги и разве не мог ты ими распоряжаться? Зачем ты задумал такое? Не людям, а Богу солгал ты".

Почувши ці слова, Ананія упав на землю й помер. Тоді великий страх охопив усіх, хто почув про це.

Услышав эти слова, Анания упал и умер. И пришли юноши и обернули его тело в погребальное полотно, а затем вынесли и похоронили.

Кілька юнаків прийшли й, загорнувши тіло в саван, винесли і поховали його.

И всех, кто услышал об этом, объял великий страх.

Приблизно через три години прийшла Ананієва дружина, яка нічого не знала про те, що сталося.

Прошло около трёх часов, и пришла жена Анании, не знавшая о случившемся.

Петро запитав її: «Скажи мені, чи ви продали землю саме за таку суму?» Вона відповідає: «Так, оце все».

Пётр спросил её: "Скажи мне, за столько ли вы продали своё поле?" И она ответила: "Да, за столько".

Тоді Петро й каже: «Навіщо ви двоє погодились випробувати Дух Господній? Поглянь! Ті, хто поховали твого чоловіка, вже стоять біля дверей. Вони понесуть також і тебе».

Тогда Пётр сказал ей: "Значит и ты, и муж твой сговорились испытать Духа Господня? Взгляни! Вон, похоронившие мужа твоего уже у дверей, они и тебя вынесут".

Тієї ж миті вона впала й померла. Юнаки ввійшли і знайшли її вже мертвою. Тож вони винесли тіло й поховали поруч із її чоловіком.

Тотчас же упала она у ног его и умерла. Войдя, юноши увидели её мёртвой, вынесли и похоронили возле мужа.

І великий страх напав на всю церкву, й на всіх, хто чув про ці події.

И великий страх объял всех верующих и всех слышавших об этом.

Багато знамень і чудес були зроблені руками апостолів серед людей. Усі віруючі зібралися разом на Соломоновому ґанку, маючи спільну мету.

Много знамений и чудес было совершено апостолами в народе. И были они все вместе в Соломоновом Притворе.

Ніхто інший не наважувався пристати до їхнього гурту, але люди прославляли їх.

Никто из прочих не осмеливался присоединиться к ним, но народ прославлял их.

І все більше й більше віруючих додавалося до Господа, як чоловіків, так і жінок.

И всё больше и больше народа, и мужчины, и женщины, обретали веру в Господа, и число верующих всё возрастало.

Зрештою люди почали виносити своїх хворих просто на вулиці. Ті, які лежали на ліжках або на постелях сподівалися, що коли Петро йтиме вулицею, то бодай тінь його впаде на когось із них.

И вот уже люди стали выносить больных на улицы и класть их там на кроватях и подстилках в надежде, что хотя бы тень Петра упадёт на кого-нибудь из них, когда он будет проходить мимо, и этого будет достаточно, чтобы исцелить больного.

Цілі юрби людей приходили до Єрусалиму з довколишніх міст і сіл. Вони також приносили своїх хворих чи одержимих нечистими духами і всі зцілювалися.

Толпы стекались из городов вокруг Иерусалима, принося больных и одержимых нечистыми духами, и все они исцелялись.

Тоді первосвященик і ті, хто був з ним, тобто саддукеї, сповнилися заздрощів.

Тогда первосвященник и все, кто был с ним (а это были саддукеи), преисполнившись зависти,

Вони схопили апостолів і кинули їх до громадської в’язниці.

схватили апостолов и посадили их в общую темницу.

Але вночі Ангел Господній відчинив двері в’язниці, і вивів апостолів на волю, сказавши їм:

Но ночью ангел Господний отворил двери темницы и, выведя их оттуда, сказал:

«Ідіть, станьте у Храмі й усе розкажіть людям про нове життя».

"Идите, встаньте в храме и поведайте народу всё о вашей новой жизни во Христе".

Почувши ці слова, апостоли на світанку прийшли до Храму й почали навчати людей. Вранці первосвященик і ті, хто був з ним, скликали Синедріон і загальне зібрання старійшин Ізраїлю й послали варту до в’язниці, щоб привести апостолів.

Услышав это, они вошли на рассвете в храм и стали учить народ. Когда пришёл первосвященник и все, кто был с ним, собрали синедрион и совет израильских старейшин и послали служителей в темницу за апостолами.

Коли вартові прийшли до в’язниці, то вони там апостолів не знайшли. Повернувшись до первосвященика, вони доповіли:

Но, придя в темницу, служители не нашли их там. И, возвратившись, сообщили об этом.

«Двері в’язниці були надійно зачинені, вартові стояли біля дверей, але, відчинивши двері, ми побачили, що всередині нікого немає».

"Мы нашли темницу надёжно запертой, и стражники стояли у дверей, но когда их открыли, то в темнице никого не оказалось", сказали они.

Коли начальник варти й верховні священики почули цей звіт, вони були збентежені й дивувалися, що б то могло трапитися.

Услышав эти слова, первосвященники и начальник стражи храма недоумевали, что же теперь случится?

Аж тут інший чоловік сказав їм: «Люди, яких ви кинули до в’язниці, стоять зараз у Храмі й навчають народ!»

Затем пришёл кто-то и сказал им: "Люди, которых вы заключили в темницу, стоят в храме и учат народ!"

Тоді начальник, узявши з собою воїнів, пішов до Храму й привів апостолів. Але силу вони не могли застосувати, бо розуміли, що люди можуть закидати їх камінням.

Тогда начальник стражи вместе со служителями вышел и привёл апостолов обратно. Они боялись применять силу, чтобы народ не забросал их камнями.

Коли апостоли постали перед Синедріоном, первосвященик промовив до них:

Они привели апостолов и поставили перед синедрионом. Тогда первосвященник спросил их:

«Ми вам суворо наказували не проповідувати про того Чоловіка. І все одно ви заповнили весь Єрусалим своїм ученням, та ще й прагнете звалити на нас вину за Його смерть!»

"Разве не дали мы вам строгое приказание не учить об Этом Человеке? Вы же, однако, заполонили Иерусалим своим учением и хотите возложить на нас вину за Его смерть".

На те Петро й інші апостоли відповіли: «Ми мусимо слухатися Бога більше, ніж людей.

Пётр и другие апостолы отвечали: "Мы должны повиноваться Богу больше, чем людям.

Бог наших батьків воскресив Ісуса з мертвих. Того Ісуса, Якого ви стратили розп’яттям на хресті.

Вы убили Иисуса, распяв на кресте, но Бог предков наших воскресил Его из мёртвых.

Господь вшанував Христа, посадивши Його по праву руку від Себе, як Князя й Спасителя. Тож Він може дати народу ізраїльському покаяння і прощення гріхів.

Бог возвысил Его, посадив по правую руку от Себя, как нашего Вождя и Спасителя, чтобы Он мог даровать Израилю раскаяние и отпущение грехов.

Ми є свідками цих подій і тому знаємо, що вони істинні. Їх підтверджує і Святий Дух, якого Бог дав тим, хто слухається Його».

И свидетели этому мы и Святой Дух, которого Бог дал тем, кто повинуется Ему".

Почувши таку відповідь, члени Синедріону розлютилися. Вони почали змовлятися, як вбити апостолів.

Услышав это, члены синедриона пришли в ярость и хотели убить апостолов.

Але в Синедріоні був один фарисей, на ім’я Ґамалиїл. Він був вчителем Закону, та його дуже поважали всі люди. Підвівшись, він наказав на хвилину вивести апостолів.

Но один из членов синедриона, фарисей по имени Гамалиил, почитаемый всеми законник, встал и приказал, чтобы апостолов вывели на несколько минут.

Потім Ґамалиїл звернувся до Синедріону, сказавши: «Мужі ізраїльські, добре обміркуйте те, що ви збираєтеся зробити з цими людьми.

Затем он сказал: "Люди Израиля! Будьте осторожны с этими людьми. Что вы хотите сделать?

Колись з’явився Тевда [13] і видавав себе за велику людину. До нього тоді приєдналося близько чотирьохсот послідовників. Коли Тевду було вбито, його послідовники розійшлися, й це ні до чого не привело.

Помните, как недавно явился Февда, выдававший себя за какого-то великого, и около четырёхсот человек присоединилось к нему. Он был убит, а все его последователи рассеялись и исчезли.

Після нього під час перепису населення прийшов з Ґалилеї Юда. І чимало людей пішло за ним. Його теж було вбито, а всі послідовники його порозбігалися.

После него во время переписи появился Иуда-галилеянин и увлёк за собой народ. Он тоже был убит, а все, кто следовал за ним, рассеялись.

Тож і зараз, кажу вам, стороніться цих людей. Залиште їх, бо якщо справа їхня йде від людей, вона провалиться.

Поэтому теперь говорю вам: отступитесь от этих людей и оставьте их в покое. Ибо, если предприятие это и дело это от людей, то оно провалится.

А якщо від Бога, то все одно Його не зупините. Тільки виявиться, що ви воюєте проти Бога!»

Если же от Бога, то вы не сможете остановить их, и может случиться, что будете бороться против Бога".

Члени Синедріону послухалися його і, побивши апостолів батогами, наказали їм не говорити більше від імені Ісуса й відпустили їх.

Они приняли его совет. Позвав апостолов, они избили их и, велев не проповедовать об Иисусе, отпустили.

Апостоли залишили Синедріон, радіючи з того, що сподобились зазнати страждань і зневаги заради Ісуса.

Апостолы покинули синедрион, радуясь, что удостоились принять бесчестие ради Иисуса.

І кожен день у Храмі та йдучи з оселі в оселю вони навчали людей і проповідували Благовість, що Ісус є Христос.

И каждый день они продолжали проповедовать и возвещать благую весть о том, что Иисус — Христос, и в самом храме, и из дома в дом.

« 4 глава 6 глава »