Дії 5 глава

Дії святих апостолів
Переклад Огієнка → Cовременный перевод WBTC

А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

Один же человек по имени Анания, с женой своей, Сапфирой, продал часть своей земли

та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

и часть денег утаил, с ведома жены, а остальные деньги принёс и отдал апостолам.

І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

Тогда Пётр сказал: "Анания, почему ты позволил сатане править сердцем твоим, так что даже Святому Духу солгал и утаил часть денег, вырученных от продажи земли?

Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

До того, как ты продал её, разве не твоей была она? А после продажи разве не твои были деньги и разве не мог ты ими распоряжаться? Зачем ты задумал такое? Не людям, а Богу солгал ты".

Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

Услышав эти слова, Анания упал и умер. И пришли юноши и обернули его тело в погребальное полотно, а затем вынесли и похоронили.

Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

И всех, кто услышал об этом, объял великий страх.

І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

Прошло около трёх часов, и пришла жена Анании, не знавшая о случившемся.

І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

Пётр спросил её: "Скажи мне, за столько ли вы продали своё поле?" И она ответила: "Да, за столько".

До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

Тогда Пётр сказал ей: "Значит и ты, и муж твой сговорились испытать Духа Господня? Взгляни! Вон, похоронившие мужа твоего уже у дверей, они и тебя вынесут".

І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

Тотчас же упала она у ног его и умерла. Войдя, юноши увидели её мёртвой, вынесли и похоронили возле мужа.

І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.

И великий страх объял всех верующих и всех слышавших об этом.

А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.

Много знамений и чудес было совершено апостолами в народе. И были они все вместе в Соломоновом Притворе.

А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

Никто из прочих не осмеливался присоединиться к ним, но народ прославлял их.

І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,

И всё больше и больше народа, и мужчины, и женщины, обретали веру в Господа, и число верующих всё возрастало.

так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.

И вот уже люди стали выносить больных на улицы и класть их там на кроватях и подстилках в надежде, что хотя бы тень Петра упадёт на кого-нибудь из них, когда он будет проходить мимо, и этого будет достаточно, чтобы исцелить больного.

І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!

Толпы стекались из городов вокруг Иерусалима, принося больных и одержимых нечистыми духами, и все они исцелялись.

А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,

Тогда первосвященник и все, кто был с ним (а это были саддукеи), преисполнившись зависти,

і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.

схватили апостолов и посадили их в общую темницу.

Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

Но ночью ангел Господний отворил двери темницы и, выведя их оттуда, сказал:

„Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.

"Идите, встаньте в храме и поведайте народу всё о вашей новой жизни во Христе".

Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.

Услышав это, они вошли на рассвете в храм и стали учить народ. Когда пришёл первосвященник и все, кто был с ним, собрали синедрион и совет израильских старейшин и послали служителей в темницу за апостолами.

А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

Но, придя в темницу, служители не нашли их там. И, возвратившись, сообщили об этом.

говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“

"Мы нашли темницу надёжно запертой, и стражники стояли у дверей, но когда их открыли, то в темнице никого не оказалось", сказали они.

Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.

Услышав эти слова, первосвященники и начальник стражи храма недоумевали, что же теперь случится?

Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.

Затем пришёл кто-то и сказал им: "Люди, которых вы заключили в темницу, стоят в храме и учат народ!"

Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.

Тогда начальник стражи вместе со служителями вышел и привёл апостолов обратно. Они боялись применять силу, чтобы народ не забросал их камнями.

Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

Они привели апостолов и поставили перед синедрионом. Тогда первосвященник спросил их:

„Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.

"Разве не дали мы вам строгое приказание не учить об Этом Человеке? Вы же, однако, заполонили Иерусалим своим учением и хотите возложить на нас вину за Его смерть".

Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!

Пётр и другие апостолы отвечали: "Мы должны повиноваться Богу больше, чем людям.

Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.

Вы убили Иисуса, распяв на кресте, но Бог предков наших воскресил Его из мёртвых.

Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.

Бог возвысил Его, посадив по правую руку от Себя, как нашего Вождя и Спасителя, чтобы Он мог даровать Израилю раскаяние и отпущение грехов.

А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.

И свидетели этому мы и Святой Дух, которого Бог дал тем, кто повинуется Ему".

Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?

Услышав это, члены синедриона пришли в ярость и хотели убить апостолов.

І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.

Но один из членов синедриона, фарисей по имени Гамалиил, почитаемый всеми законник, встал и приказал, чтобы апостолов вывели на несколько минут.

І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.

Затем он сказал: "Люди Израиля! Будьте осторожны с этими людьми. Что вы хотите сделать?

Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.

Помните, как недавно явился Февда, выдававший себя за какого-то великого, и около четырёхсот человек присоединилось к нему. Он был убит, а все его последователи рассеялись и исчезли.

Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.

После него во время переписи появился Иуда-галилеянин и увлёк за собой народ. Он тоже был убит, а все, кто следовал за ним, рассеялись.

І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.

Поэтому теперь говорю вам: отступитесь от этих людей и оставьте их в покое. Ибо, если предприятие это и дело это от людей, то оно провалится.

А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.

Если же от Бога, то вы не сможете остановить их, и может случиться, что будете бороться против Бога".

І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.

Они приняли его совет. Позвав апостолов, они избили их и, велев не проповедовать об Иисусе, отпустили.

А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.

Апостолы покинули синедрион, радуясь, что удостоились принять бесчестие ради Иисуса.

І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.

И каждый день они продолжали проповедовать и возвещать благую весть о том, что Иисус — Христос, и в самом храме, и из дома в дом.

« 4 глава 6 глава »