1 Провідникові хору. Псалом. Давида. Ти мене випробував, Господи, і знаєш.
2 Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.
3 Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги.
4 Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш.
5 Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку.
6 Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!
7 Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого?
8 Зійшов би я на небо — ти там єси, ліг би я у Шеолі — і там ти.
9 Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, —
10 і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.
11 Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», —
12 та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!
13 Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.
14 Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре.
15 Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко.
16 Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було.
17 Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила!
18 Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою.
19 Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні,
20 що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе!
21 Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе?
22 Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.
23 Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми!
24 І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.