1 Давида. Господь — моє світло й моє спасіння: кого маю боятись? Господь — мого життя твердиня: кого маю страхатись?
2 Як насідають злочинці на мене, щоб жерти моє тіло, — напасники мої й мої вороги, то вони спіткнуться й упадуть.
3 Нехай і облогою стануть проти мене, не настрашиться моє серце; нехай і війна настане проти мене, навіть тоді буду я уповати.
4 Одного в Господа прошу, одного я благаю: жити в домі Господнім по всі дні життя мого, щоб бачити красу Господню і віддаватись роздумам у його храмі
5 Бо він мене сховає у своїм наметі в день недолі; він захистить мене під кровом шатра свого, на скелю він мене підніме.
6 І ось тепер я голову мою підношу на ворогів, які навколо мене; принесу жертву радости в його наметі, співатиму й у псалмах Господа буду хвалити.
7 Почуй, о Господи, мій голос, коли взиваю, змилуйся надо мною й обізвись до мене.
8 В твоєму імені серце моє каже: “Обличчя моє шукайте!” Твоє обличчя, Господи, я шукаю.
9 Не ховай обличчя твого від мене, не відпихай слуги твого в гніві Ти моя поміч, не відкидай мене і не залишай мене, Спасителю, мій Боже!
10 Бо навіть, як покине мене рідний батько-мати, Господь мене до себе прийме.
11 Навчи мене, о Господи, путі твоєї, провадь мене простою стежкою, з огляду на тих, що на мене засідають.
12 Не видай мене на поталу моїм ворогам, бо проти мене встали свідки брехливі, які насильством так і палають.
13 Леле, якби я не вірив, що побачу доброту Господню на землі живучих!
14 Надійсь на Господа, будь мужній; нехай буде відважне твоє серце, і надійсь на Господа!