1 Давида. Благословен Господь, моя скеля, що навчає руки мої до бою, до війни мої пальці.
2 Він моя милість і моя кріпость, моя твердиня і мій визволитель; мій щит, — і я до нього прибігаю. Він підбиває народи під мене.
3 Господи, що таке людина, що ти піклуєшся про неї, син чоловічий, — що думаєш про нього?
4 Людина схожа на подих, дні її, мов ота минуща тінь.
5 Господи, прихили твоє небо й зійди! Діткнись до гір, — і вони задимують.
6 Заблискай блискавкою і розсип їх, стріли твої пусти й збентеж їх!
7 Простягни з вишніх твою руку, спаси мене і вирятуй мене від вод великих, від рук чужинців,
8 уста яких промовляють брехнею, правиця яких — правиця клятвопорушна.
9 Боже, я нову пісню тобі заспіваю, на десятиструнній гарфі тебе хвалитиму, —
10 тебе, який даєш царям перемогу, який спасаєш Давида, слугу твого, від меча лихого.
11 Спаси мене й визволь із рук чужинців, уста яких промовляють брехнею, правиця яких — правиця клятвопорушна.
12 Сини наші як парості хай будуть, що ростуть у повнім віку молодечім. Дочки наші, немов стовпи наріжні, витесані, немов оті у палаці.
13 Засіки наші нехай будуть повні і постачають усяке збіжжя. Вівці наші хай тисячами котяться, тьмою-тьменною на полях наших.
14 Хай буде навантажена худоба наша; хай не буде ані розколини, ані втрати, ані галасу на майданах наших.
15 Щасливий народ, в якого така доля! Щасливий народ, якому Бог — Господь!