1 О Боже, відплати, Господи; о Боже, відплати, явися в сяйві!
2 Встань, судде землі, відплати гордим по заслузі!
3 Доки безбожні, Господи, доки безбожні будуть торжествувати?
4 Доки будуть базікати, нахабно теревенити і вихвалятись усі, що творять беззаконня?
5 Топчуть, о Господи, народ твій, гноблять твою спадщину.
6 Удовицю й захожого вбивають, та й сиріт зводять зо світу.
7 І кажуть: «Господь не бачить, Бог Якова не примічає.»
8 Збагніть, дурні в народі! Безглузді, коли вам розум проясниться?
9 Чи ж той, хто насадив вухо, не чує? Хто око створив, — не бачить?
10 Той, що повчає народи, не буде карати? Він, що навчає розумну людину?
11 Господь знає думки людини, що вони марні
12 Щасливий чоловік, Господи, що його перестерігаєш і у твоїм законі навчаєш,
13 щоб дати йому спокій за лихої години, поки викопується грішникові яма.
14 Господь свого народу не відкине і спадщини своєї не полишить.
15 Бо право повернеться до правди і всі щирі серцем стоятимуть за нею.
16 Хто встане за мене проти злісних, заступиться за мене проти злочинців?
17 Якби Господь та не прийшов мені на допомогу, ще трохи, і моя душа жила б у мовчанні.
18 Коли я кажу: «Хитається нога моя», — ласка твоя, о Господи, підтримує мене.
19 Коли сила турбот у моїм серці, — твої втіхи розвеселяють мою душу.
20 Чи ж може бути в тебе спілка з престолом погибелі, що коїть зло під виглядом закону?
21 Вони збираються проти душі праведника, засуджують кров неповинну.
22 Але Господь — мій захист, мій Бог — скеля прибіжища мого.
23 Він наведе на них їхню безбожність, в їх власній злобі їх погубить, — погубить їх Господь, Бог наш.