Левит 24 глава

Левит, Пятикнижие Моисея
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Потом ГОСПОДЬ сказал Моисею:

Господь промовив до Мойсея, кажучи:

«Распорядись, чтобы сыны Израилевы приносили тебе для освещения елей чистый, из маслин выжатый, дабы всегда в положенное время могли гореть лампы.

Звели ізраїльським синам, нехай вони візьмуть для тебе чистої, витовченої оливкової олії для освітлення, щоб завжди тримати запаленим світильник

В Шатре Откровения у завесы, за которой находится ковчег со скрижалями Закона,1 Аарон должен содержать эти лампы в порядке, чтобы они всегда от заката и до рассвета горели перед ГОСПОДОМ. Да будет это установлением непреложным во всех поколениях ваших.

ззовні завіси в наметі свідчення. Нехай Аарон та його сини тримають його постійно запаленим від вечора до ранку перед Господом. Це — вічний закон для ваших поколінь.

Каждый день2 надо будет заботиться о лампах на светильнике из чистого золота, том самом светильнике, что стоит перед ГОСПОДОМ.

Тримайте запаленими лампади на чистому світильнику перед Господом аж до ранку.

Из лучшей пшеничной муки выпекай двенадцать лепешек (каждая лепешка печется из двух десятых эфы3 муки)

Візьміть питльованого борошна і приготуйте з нього дванадцять хлібів — один хліб нехай буде з двох десятих частин ефи.

и складывай их в две стопки (по шесть в каждой) на чистом столе4 пред ГОСПОДОМ.

І покладіть їх у дві купи, по шість хлібів в одній купі, на чистому столі перед Господом.

Вдоль каждого ряда лепешек положи немного чистого ладана, который будет придавать аромат5 хлебу; это дар ГОСПОДУ.

На кожну купу покладіть чистого ладану та солі, і нехай вони будуть хлібами, які лежать на спомин перед Господом.

Класть их надлежит перед ГОСПОДОМ в определенное время — каждую субботу; это приношение от сынов Израилевых в знак вечного Завета.

Нехай це завжди кладеться суботнього дня перед Господом від ізраїльських синів: це — вічний завіт.

Хлебы эти должны принадлежать Аарону и сыновьям его, и они обязаны есть их на священном месте. Для Аарона и его сыновей это великая святыня, неизменно выделяемая часть из даров ГОСПОДНИХ. Это установление вечное».

Нехай це буде для Аарона та для його синів, і нехай вони їдять їх на святому місці, бо це є святе святих, виділене для нього з пожертвуваного Господу: це — вічний закон.

[10-11] В израильском стане был один человек, мать которого была израильтянка, а отец — египтянин; имя его матери Шеломит, дочь Диври из колена Дана. Ходил он однажды среди сынов Израилевых и с одним из них поссорился и подрался. При этом сын израильтянки хулил и проклинал Божественное Имя. Тогда привели его к Моисею

Якось син одної жінки-ізраїльтянки, — а він був сином єгиптянина, — вийшов між ізраїльських синів, і посварилися в таборі той, що від ізраїльтянки, та один чоловік-ізраїльтянин.

При цьому син жінки-ізраїльтянки, називаючи Господнє Ім’я, проклинав. Тож його припровадили до Мойсея. Ім’я його матері — Саломіт, дочка Дабрі з племені Дана.

и оставили под стражей, ожидая, когда им будет открыта воля ГОСПОДНЯ.

І його посадили до в’язниці, щоб судити його згідно з Господньою заповіддю.

Говоря с Моисеем, ГОСПОДЬ сказал:

Тоді Господь промовив до Мойсея, кажучи:

«Того, кто богохульствовал, надо вывести за стан; там все, кто слышал его, пусть возложат руки ему на голову, и после того вся община должна побить его камнями.

Виведи того, хто проклинав, поза табір, і нехай усі, хто це чув, покладуть свої руки на його голову, і нехай уся громада поб’є його камінням.

А ты скажи сынам Израилевым: „Каждый, кто похулит Бога своего, ответит за грех свой.

І промов до ізраїльських синів та скажи їм: Кожна людина, яка прокляне Бога, візьме на себе гріх.

Тот, кто поносит Имя ГОСПОДА, должен быть предан смерти. Вся община непременно должна побить его камнями. Всякий человек — переселенец ли он, исконный ли житель — всякий, кто хулит Божественное Имя, должен быть предан смерти.

І хто назве Господнє Ім’я, нехай буде неодмінно вбитий [1]: нехай уся ізраїльська громада поб’є його камінням; чи то захожий, чи то корінний житель, коли він назве Господнє Ім’я, — нехай помре.

Также и любой человек, который отнимет жизнь у другого, должен быть предан смерти.

Людина, яка поб’є душу людини, так що та помре, — нехай буде неодмінно вбита [2].

Если же кто домашнее животное убил, обязан будет отдать за это другое животное — жизнь за жизнь.

А хто поб’є тварину, так що та здохне, — нехай відшкодує душу за душу.

Если человек нанесет телесное повреждение ближнему своему, с ним надо будет поступить так же, как он поступил:

І якщо хтось завдасть ближньому тілесного пошкодження, то нехай йому буде вчинено так само, як він учинив йому.

перелом — за перелом, око — за око, зуб — за зуб. Как он изувечил человека, такое же увечье должно быть нанесено и ему.

Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб — яке пошкодження він завдасть людині, таке нехай буде йому віддано.

Убивший домашнее животное должен заплатить за него, но убийцу человека надлежит предать смерти.

Хто поб’є людину, так що та помре, — нехай буде неодмінно вбитий [3].

И судить всех: как переселенца, так и исконного жителя — следует одинаково. Я — ГОСПОДЬ, Бог ваш“».

Нехай право буде одне для захожого і для місцевого жителя, бо Я є Господь, ваш Бог.

Когда Моисей сказал это сынам Израилевым, они вывели того, кто богохульствовал, за стан и побили камнями. Так они исполнили повеление ГОСПОДА, данное Моисею.

Мойсей сказав ізраїльським синам, і вони вивели того, хто проклинав, поза табір та побили його камінням. Й Ізраїльські сини вчинили так, як Господь звелів Мойсеєві.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

3 [1] — Букв.: у завесы Свидетельства; см. примеч. к Исх 16:34.

4 [2] — Букв.: всегда; то же в ст. 8.

5 [3] — См. примеч. к 23:13.

6 [4] — Или: на столе из чистого (золота).

7 [5] — Букв.: который будет служить азкарой хлебу; см. примеч. к 2:2.

« 23 глава 25 глава »