Вихід 8 глава

Друга книга Мойсеєва: Вихід
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

І рече Господь Мойсейові: Ійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї!

И҆ речѐ гд҇ь къ мѡѷсе́ю: вни́ди къ фараѡ́нѹ и҆ рече́ши къ немѹ̀: сїѧ҄ гл҃етъ гд҇ь: ѿпѹстѝ лю́ди моѧ҄, да мѝ послѹ́жатъ:

Коли ж затнешся відпустити, се я побиваю всї твої займища жабячою карою.

а҆́ще же не хо́щеши ты̀ ѿпѹсти́ти, сѐ, а҆́зъ побива́ю всѧ҄ предѣ́лы твоѧ҄ жа́бами:

І розплодить ріка жаби, і повилазять вони на береги, поналазять у палати твої, і в опочивальню твою, і на постелю твою, і в будинки дворян твоїх, і на люде твої, і в печі твої, і в дїжі твої.

и҆ и҆зры́гнетъ рѣка̀ жа҄бы, и҆ и҆злѣ́зшѧ вни́дѹтъ въ до́мы твоѧ҄ и҆ въ клѣ҄ти ло́жницъ твои́хъ, и҆ на постє́ли твоѧ҄ и҆ въ до́мы рабѡ́въ твои́хъ и҆ люді́й твои́хъ, и҆ въ тѣ҄ста твоѧ҄ и҆ въ пе́щы твоѧ҄,

І на тебе самого, й на підневолених твоїх, й на дворян твоїх лїзти муть жаби.

и҆ на тѧ̀ и҆ на рабы҄ твоѧ҄ и҆ на лю́ди твоѧ҄ возлѣ́зѹтъ жа҄бы.

І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на канави й на стави, і наведи жаби на Египецьку землю.

Рече́ же гд҇ь къ мѡѷсе́ю: рцы̀ а҆арѡ́нѹ бра́тѹ твоемѹ̀: прострѝ рѹко́ю твое́ю же́злъ тво́й на рѣ́ки и҆ на кла҄дѧзи и҆ на є҆зе́ра, и҆ и҆зведѝ жа҄бы на зе́млю є҆гѵ́петскѹю.

І простяг Арон руку свою на води Египецькі, та й понаводив жаб, і порозлазились жаби і вкрили землю Египецьку.

И҆ прострѐ а҆арѡ́нъ рѹ́кѹ на во́ды є҆гѵ́пєтскїѧ и҆ и҆зведѐ жа҄бы: и҆ и҆злѣзо́ша жа҄бы и҆ покры́ша зе́млю є҆гѵ́петскѹю.

Зробили ж і чарівники чаруваннєм своїм так само, і понаводили жаб на Египецьку землю.

Сотвори́ша же и҆ волсвѝ є҆гѵ́петстїи волхвова́нїѧми свои́ми та́кожде и҆ и҆зведо́ша жа҄бы на зе́млю є҆гѵ́петскѹю.

І прикликав Фараон Мойсея та Арона, та й промовив: Ублагайте Господа, щоб менї попрогоняти від себе жаби й від людей моїх, так відпущу люде принести жертву Господеві.

Призва́ же фараѡ́нъ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на и҆ речѐ: помоли́тесѧ ѡ҆ мнѣ̀ ко гд҇ѹ, да ѿжене́тъ ѿ менє̀ жа҄бы и҆ ѿ люді́й мои́хъ: и҆ ѿпѹщѹ̀ лю́ди, и҆ пожрѹ́тъ гд҇ви.

І каже Мойсей до Фараона: Призначи менї, на коли менї молити за тебе і дворян твоїх і за люде твої, щоб зникли жаби від тебе і по будинках твоїх, щоб тільки в ріцї зостались.

Рече́ же мѡѷсе́й къ фараѡ́нѹ: ѡ҆предѣлѝ мнѣ̀, когда̀ помолю́сѧ ѡ҆ тебѣ̀ и҆ ѡ҆ рабѣ́хъ твои́хъ и҆ ѡ҆ лю́дехъ твои́хъ, да поги́бнѹтъ жа҄бы ѿ тебє̀ и҆ ѿ люді́й твои́хъ и҆ ѿ домѡ́въ ва́шихъ, то́чїю въ рѣцѣ̀ да ѡ҆ста́нѹтсѧ.

І каже той: Завтра. І каже: Буде по слову твойму, щоб ти знав, що нема иншого, опріч Господа Бога нашого.

Ѻ҆́нъ же речѐ: заѹ́тра. Речѐ ѹ҆̀бо: ѩ҆́коже ре́клъ є҆сѝ, да ѹ҆вѣ́си, ѩ҆́кѡ нѣ́сть и҆но́гѡ ра́звѣ гд҇а:

І позникають жаби від тебе й від будинків твоїх, і від дворян твоїх, і від народу твого, тільки в ріцї зістануться.

и҆ ѿженѹ́тсѧ жа҄бы ѿ тебє̀ и҆ ѿ домѡ́въ ва́шихъ и҆ ѿ се́лъ, и҆ ѿ рабѡ́въ твои́хъ и҆ ѿ люді́й твои́хъ, то́чїю въ рѣцѣ̀ ѡ҆ста́нѹтсѧ.

І вийшов Мойсей та Арон од Фараона, і покликнув Мойсей до Господа про жаб, що понаводив на Фараона.

И҆зы́де же мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ ѿ фараѡ́на, и҆ возопѝ мѡѷсе́й ко гд҇ѹ ѡ҆ ѡ҆предѣле́нїи жа́бъ, ѩ҆́коже совѣща̀ съ фараѡ́номъ.

І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і повиздихали жаби по їх домах, по селах і по полях.

Сотвори́ же гд҇ь, ѩ҆́коже речѐ мѡѷсе́й: и҆ и҆зомро́ша жа҄бы ѿ домѡ́въ и҆ ѿ се́лъ и҆ ѿ ни́въ и҆́хъ:

І згребали їх купами й купами, і засмердїлась земля.

и҆ собра́ша ѧ҆̀ въ сто́ги сто́ги, и҆ возсмердѣ́сѧ землѧ̀.

І побачив Фараон, що є пільга, і закаменїло серце його, і не послухав їх, як і глаголав Господь.

Ви́дѣвъ же фараѡ́нъ, ѩ҆́кѡ бы́сть ѿра́да, ѡ҆тѧготи́сѧ се́рдце є҆гѡ̀, и҆ не послѹ́ша и҆́хъ, ѩ҆́коже речѐ гд҇ь.

І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни жезло твоє, та вдар у порох землї, і зробиться він комарами по всїй Египецькій землї.

И҆ речѐ гд҇ь къ мѡѷсе́ю: рцы̀ а҆арѡ́нѹ: прострѝ рѹко́ю же́злъ тво́й и҆ ѹ҆да́ри въ пе́рсть земнѹ́ю, и҆ бѹ́дѹтъ скнї҄пы въ человѣ́цѣхъ и҆ въ скотѣ́хъ, и҆ на фараѡ́нѣ и҆ на до́мѣ є҆гѡ̀ и҆ рабѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆ ве́сь песо́къ земны́й ста́нетъ скні́пами во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.

І вчинили так, і простяг Арон руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох землї, і напали комарі на людей і на скотину; увесь порох земляний узявся комарами по всїй Египецькій землї.

Прострѐ ѹ҆̀бо а҆арѡ́нъ рѹко́ю же́злъ и҆ ѹ҆да́ри въ пе́рсть земнѹ́ю: и҆ бы́ша скнї҄пы въ человѣ́цѣхъ и҆ въ скотѣ́хъ, и҆ во всѧ́кой пе́рсти земно́й бы́ша скнї҄пы во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.

Силкувались і чарівники вивести комарі чарами своїми, та й не змогли. І насїли комарі на людей і на скотину.

Твори́ша же и҆ волсвѝ волхвова́ньми свои́ми та́кожде и҆звестѝ скнї҄пы, и҆ не возмого́ша: и҆ бы́ша скнї҄пы въ человѣ́цѣхъ и҆ скотѣ́хъ.

І промовили тодї чарівники: Се Божий палець! І закаменїло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь.

Рѣ́ша ѹ҆̀бо волсвѝ фараѡ́нѹ: пе́рстъ бж҃їй є҆́сть сїѐ. И҆ ѡ҆жесточи́сѧ се́рдце фараѡ́ново, и҆ не послѹ́ша и҆́хъ, ѩ҆́коже речѐ гд҇ь.

І рече Господь Мойсейові: Устань рано в раньцї, і стань перед Фараоном, саме вийде на воду, і промовиш йому: От що глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї в степу.

Рече́ же гд҇ь къ мѡѷсе́ю: воста́ни заѹ́тра и҆ ста́ни пред̾ фараѡ́номъ, и҆ сѐ, ѻ҆́нъ и҆зы́детъ на во́дѹ, и҆ рече́ши є҆мѹ̀: сїѧ҄ гл҃етъ гд҇ь: ѿпѹстѝ лю́ди моѧ҄, да мѝ послѹ́жатъ въ пѹсты́ни:

Коли ж затнешся відпустити люде мої, се я посилаю на тебе, і на дворян твоїх, і на людей твоїх, і на домівки ваші песячі мухи, і сповняться доми Египецькі песячими мухами, і сама земля, що на їй живете.

а҆́ще же не хо́щеши ѿпѹсти́ти люді́й мои́хъ, сѐ, а҆́зъ посыла́ю на тѧ̀ и҆ на рабы҄ твоѧ҄, и҆ на лю́ди твоѧ҄ и҆ на до́мы ва́шѧ пє́сїѧ мѹ҄хи: и҆ напо́лнѧтсѧ до́мове є҆гѵ́петстїи пе́сїихъ мѹ́хъ и҆ въ землѝ, на не́йже сѹ́ть:

І відріжню того дня Гозен землю, що на їй осїлись люде мої тим, що не буде там песячих мух, щоб зрозумів ти, що я Господь серед землї.

и҆ просла́влю въ то́й де́нь зе́млю гесе́мскѹ, на не́йже лю́дїе моѝ ста́ша, на не́йже не бѹ́детъ та́мѡ пе́сїихъ мѹ́хъ, да ѹ҆вѣ́си, ѩ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гд҇ь, бг҃ъ всеѧ̀ землѝ:

І положу розлуку між моїми людьми й твоїми людьми. Завтра ж буде знаменнє се.

и҆ положѹ̀ разлѹче́нїе междѹ̀ людьмѝ мои́ми и҆ людьмѝ твои́ми: во ѹ҆́трїи же бѹ́детъ зна́менїе сїѐ на землѝ.

І сотворив так Господь. І полетїли страшенні рої песячих мух у палати Фараонові, і в будинки дворян його, і в усю Египецьку землю, і попсувалась уся земля від песячих мух.

Сотвори́ же гд҇ь та́кѡ: и҆ прїи́де пе́сїихъ мѹ́хъ мно́жество въ до́мы фараѡ́нѡвы и҆ въ до́мы рабѡ́въ є҆гѡ̀ и҆ во всю̀ зе́млю є҆гѵ́петскѹ, и҆ поги́бе землѧ̀ ѿ пе́сїихъ мѹ́хъ.

І покликав Фараон Мойсея та Арона та й промовив: Ідїте принесїте жертву Господу, Богу вашому, в землї сїй.

Воззва́ же фараѡ́нъ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, глаго́лѧ: ше́дше пожри́те же́ртвѹ гд҇ѹ бг҃ѹ ва́шемѹ въ землѝ се́й.

І каже Мойсей: Не подоба сьому так статись, гидко бо Египтянам, коли б ми ту принесли жертву Господеві, Богу нашому. Нї! Коли б ми приносили жертву гидку Египтянам перед очима в їх, вони побили б нас каміннєм.

И҆ речѐ мѡѷсе́й: не мо́жетъ сѐ та́кѡ бы́ти, хѹ́лно бо сѐ є҆гѵ́птѧнѡмъ: не поло́жимъ тре́бѹ гд҇ѹ бг҃ѹ на́шемѹ: а҆́ще бо поло́жимъ тре́бѹ по хѹле́нїю є҆гѵ́петскѹ пред̾ ни́ми, ка́менїемъ побїю́тъ ны̀:

А пійдемо в степ за три днї ходи, та й принесемо жертву Господеві, Богу нашому, як повелїв нам він.

пѹте́мъ трїе́хъ дні́й по́йдемъ въ пѹсты́ню и҆ пожре́мъ гд҇ѹ бг҃ѹ на́шемѹ, ѩ҆́коже речѐ гд҇ь на́мъ.

І промовив Фараон: Одпущу вас принести жертву Господеві, Богу вашому, в степу, тільки не далеко простуйте! Помолїтесь і за мене!

И҆ речѐ фараѡ́нъ: а҆́зъ ѿпѹща́ю вы̀, и҆ пожри́те гд҇ѹ бг҃ѹ ва́шемѹ въ пѹсты́ни: но не дале́че простира́йтесѧ и҆тѝ: помоли́тесѧ ѹ҆̀бо и҆ ѡ҆ мнѣ̀ ко гд҇ѹ.

І каже Мойсей: Се йду від тебе, й благати му Господа, щоб зникли песячі мухи від тебе, і від дворян твоїх, і від людей твоїх завтра. Та не ходи вже, Фараоне, робом омани, не відпускаючи людей принести жертву Господеві.

Рече́ же мѡѷсе́й: сѐ, а҆́зъ и҆зы́дѹ ѿ тебє̀ и҆ помолю́сѧ ко гд҇ѹ бг҃ѹ, и҆ ѿи́дѹтъ пє́сїѧ мѹ҄хи ѿ тебє̀ и҆ ѿ рабѡ́въ твои́хъ и҆ ѿ люді́й твои́хъ заѹ́тра: да не приложи́ши є҆щѐ, фараѡ́не, прельсти́ти, є҆́же не ѿпѹсти́ти люді́й пожре́ти гд҇ѹ.

І вийшов Мойсей од Фараона, та й помолився Господеві.

И҆зы́де же мѡѷсе́й ѿ фараѡ́на и҆ помоли́сѧ бг҃ѹ.

І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і відогнав песячі мухи від Фараона, і від дворян його, і від людей його, і не зосталось нї однієї.

Сотвори́ же гд҇ь, ѩ҆́коже речѐ мѡѷсе́й, и҆ ѿѧ̀ пє́сїѧ мѹ҄хи ѿ фараѡ́на и҆ ѿ рабѡ́въ є҆гѡ̀ и҆ ѿ люді́й є҆гѡ̀, и҆ не ѡ҆ста́сѧ ни є҆ди́на.

Та запекле було серце в Фараона ще і того часу, і не схотів одпустити людей.

И҆ ѡ҆тѧготѝ фараѡ́нъ се́рдце своѐ и҆ во вре́мѧ сїѐ, и҆ не восхотѣ̀ ѿпѹсти́ти люді́й.

« 7 глава 9 глава »