1 Коринтян 2 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Огієнка → Перевод Еп. Кассиана

А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідо́цтво з добі́рною мовою або мудрістю,

И придя к вам, братья, я пришел не в преимуществе слова или мудрости, возвещая вам свидетельство Божие.

бо я наду́мавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'я́того.

Ибо я рассудил ничего не знать у вас, кроме Иисуса Христа, и Иисуса Христа распятого,

І я в вас був у немочі, і в страху́, і в великім тремті́нні.

И я в немощи, и в страхе и в трепете великом был у вас,

І слово моє й моя проповідь — не в слова́х переко́нливих лю́дської мудрости, але́ в до́казі Духа та сили,

и слово мое и проповедь моя — не в убедительных словах мудрости, но в явлении Духа и силы,

щоб була́ віра ваша не в мудрості лю́дській, але в силі Божій!

чтобы вера ваша была не в мудрости человеческой, но в силе Божией.

А ми гово́римо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,

А о мудрости мы говорим между совершенными, не о мудрости века сего и князей века сего, обречённых на упразднение,

але́ ми гово́римо Божу мудрість у таємниці, прихо́вану, яку Бог перед віками призна́чив нам на славу,

но говорим о премудрости Божией в тайне, премудрости сокровенной, которую предназначил Бог прежде веков к славе нашей,

яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були́, то не розп'яли́ б вони Господа слави!

которой никто из князей века сего не познал: ибо, если бы познали, то не распяли бы Господа славы;

Але, як написано: „Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце люди́ні не впало, те Бог приготува́в був тим, хто любить Його!“

но, как написано: Чего глаз не видел, и ухо не слышало, и на сердце человеку не приходило, что приготовил Бог любящим Его, —

А нам Бог відкрив це Своїм Духом, — усе бо досліджує Дух, навіть Божі глиби́ни.

то Бог нам открыл чрез Духа; ибо Дух всё проницает, и глубины Божии,

Хто бо з людей знає речі лю́дські, окрім лю́дського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.

Ибо кто знает из людей, что в человеке? Только дух человеческий, который в нем. Так и Божиего не познал никто, только Дух Божий.

А ми прийняли́ духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даро́вані нам,

Мы же приняли не духа мира, но Духа, Который от Бога, чтобы знать дарованное нам Богом.

що й говоримо не ви́вченими словами лю́дської мудрости, але ви́вченими від Духа Святого, порі́внюючи духовне до духовного.

Это мы и говорим не словами, которым нас научила человеческая мудрость, но теми, которым нас научил Дух, говорим, толкуя духовное духовным.

А люди́на тіле́сна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупо́та, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.

Душевный же человек не принимает того, что от Духа Божия, ибо оно для него безумие, и познать его он не может, потому что оно требует духовного суждения.

Духовна ж люди́на су́дить усе, а її судити не може ніхто.

Но духовный судит обо всём, сам же не судится никем.

Бо „хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?“ А ми маємо розум Христів!

Ибо кто познал мысль Господню, чтобы учить Его? А мы имеем мысль Христову.

« 1 глава 3 глава »