1 Коринтян 2 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідо́цтво з добі́рною мовою або мудрістю,

И аз пришед к вам, братие, приидох не по превосходному словеси или премудрости возвещая вам свидетелство Божие:

бо я наду́мавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'я́того.

не судих бо ведети что в вас, точию Иисуса Христа, и сего распята:

І я в вас був у немочі, і в страху́, і в великім тремті́нні.

и аз в немощи и страсе и трепете мнозе бых в вас.

І слово моє й моя проповідь — не в слова́х переко́нливих лю́дської мудрости, але́ в до́казі Духа та сили,

И слово мое и проповедь моя не в препретелных человеческия премудрости словесех, но в явлении духа и силы,

щоб була́ віра ваша не в мудрості лю́дській, але в силі Божій!

да вера ваша не в мудрости человечестей, но в силе Божией будет.

А ми гово́римо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,

Премудрость же глаголем в совершенных, премудрость же не века сего, ни князей века сего престающих,

але́ ми гово́римо Божу мудрість у таємниці, прихо́вану, яку Бог перед віками призна́чив нам на славу,

но глаголем премудрость Божию, в тайне сокровенную, юже предустави Бог прежде век в славу нашу,

яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були́, то не розп'яли́ б вони Господа слави!

юже никтоже от князей века сего разуме: аще бо быша разумели, не быша Господа славы распяли.

Але, як написано: „Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце люди́ні не впало, те Бог приготува́в був тим, хто любить Його!“

Но якоже есть писано: ихже око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша, яже уготова Бог любящым его.

А нам Бог відкрив це Своїм Духом, — усе бо досліджує Дух, навіть Божі глиби́ни.

Нам же Бог открыл есть духом своим: дух бо вся испытует, и глубины Божия.

Хто бо з людей знає речі лю́дські, окрім лю́дського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.

Кто бо весть от человек, яже в человеце, точию дух человека, живущий в нем? Такожде и Божия никтоже весть, точию Дух Божий.

А ми прийняли́ духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даро́вані нам,

Мы же не духа мира сего прияхом, но духа иже от Бога, да вемы яже от Бога дарованная нам,

що й говоримо не ви́вченими словами лю́дської мудрости, але ви́вченими від Духа Святого, порі́внюючи духовне до духовного.

яже и глаголем не в наученых человеческия премудрости словесех, но в наученых духа святаго, духовная духовными сразсуждающе.

А люди́на тіле́сна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупо́та, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.

Душевен же человек не приемлет яже Духа Божия: юродство бо ему есть, и не может разумети, зане духовне востязуется.

Духовна ж люди́на су́дить усе, а її судити не може ніхто.

Духовный же востязует убо вся, а сам той ни от единаго востязуется.

Бо „хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?“ А ми маємо розум Христів!

Кто бо разуме ум Господень, иже изяснит и? Мы же ум Христов имамы.