1 Коринтян 2 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Божу таємницю вишуканими словами й мудрістю,

И аз пришед к вам, братие, приидох не по превосходному словеси или премудрости возвещая вам свидетелство Божие:

бо я вважав за правильне не знати серед вас нічого, крім Ісуса Христа, і то розп’ятого.

не судих бо ведети что в вас, точию Иисуса Христа, и сего распята:

Тож перебував я серед вас у немочі, у страху і у великому трепеті;

и аз в немощи и страсе и трепете мнозе бых в вас.

і моє слово, і моя проповідь — не в переконливих словах мудрості, але в проявах Духа та сили,

И слово мое и проповедь моя не в препретелных человеческия премудрости словесех, но в явлении духа и силы,

щоб ваша віра була не через людську мудрість, а через Божу силу.

да вера ваша не в мудрости человечестей, но в силе Божией будет.

Ми говоримо про мудрість досконалих, а не про мудрість цього віку чи правителів цього віку, які минають.

Премудрость же глаголем в совершенных, премудрость же не века сего, ни князей века сего престающих,

Але ми говоримо про Божу премудрість, заховану в таємниці, яку відкрив Бог перед віками для нашої слави;

но глаголем премудрость Божию, в тайне сокровенную, юже предустави Бог прежде век в славу нашу,

її ніхто з правителів цього віку не пізнав, бо коли б пізнали, то не розіп’яли би Господа слави.

юже никтоже от князей века сего разуме: аще бо быша разумели, не быша Господа славы распяли.

Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, — те приготував Бог тим, які люблять Його!

Но якоже есть писано: ихже око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша, яже уготова Бог любящым его.

Нам це Бог відкрив через [Свого] Духа, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.

Нам же Бог открыл есть духом своим: дух бо вся испытует, и глубины Божия.

Бо хто з людей знає те, що є в людині, крім духа людини, який живе в ній? Так само й Божого ніхто не пізнав, хіба тільки Дух Божий.

Кто бо весть от человек, яже в человеце, точию дух человека, живущий в нем? Такожде и Божия никтоже весть, точию Дух Божий.

Ми ж одержали не духа світу, але Духа, Який від Бога, щоби знати те, що дароване нам Богом;

Мы же не духа мира сего прияхом, но духа иже от Бога, да вемы яже от Бога дарованная нам,

про що й говоримо не вченими словами людської мудрості, але навченими [Святим] Духом, порівнюючи духовне з Духовним.

яже и глаголем не в наученых человеческия премудрости словесех, но в наученых духа святаго, духовная духовными сразсуждающе.

Адже душевна людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство й вона не може цього зрозуміти, тому що це досліджується духовно.

Душевен же человек не приемлет яже Духа Божия: юродство бо ему есть, и не может разумети, зане духовне востязуется.

Духовна ж людина про все це судить, а її саму ніхто не судить.

Духовный же востязует убо вся, а сам той ни от единаго востязуется.

Бо хто пізнав розум Господа, хто повчатиме Його? Ми ж маємо розум Христа!

Кто бо разуме ум Господень, иже изяснит и? Мы же ум Христов имамы.