1 Коринтян 15 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви прийняли, в якому стоїте і

Сказую же вам, братие, благовествование, еже благовестих вам, еже и приясте, в немже и стоите,

яким спасаєтеся, коли дотримуєте слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, — ви повірили надаремно.

имже и спасаетеся, кацем словом благовестих вам, аще содержите: разве аще не всуе веровасте.

Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи,

Предах бо вам исперва, еже и приях, яко Христос умре грех наших ради, по писанием,

і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням;

и яко погребен бысть, и яко воста в третий день, по писанием,

і з’явився Кифі, тоді дванадцятьом;

и яко явися кифе, таже единонадесятим:

після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили.

потом же явися боле пяти сот братиям единою, от нихже множайшии пребывают доселе, нецыи же и почиша:

Пізніше з’явився Якову, а тоді — усім апостолам;

потом же явися иакову, таже апостолом всем:

нарешті з’явився і мені, — наче якомусь недоноскові.

последи же всех, яко некоему извергу, явися и мне.

Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву.

Аз бо есмь мний апостолов, иже несмь достоин нарещися апостол, зане гоних Церковь Божию.

Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною.

Благодатию же Божиею есмь, еже есмь, и благодать его, яже во мне, не тща бысть, но паче всех их потрудихся: не аз же, но благодать Божия, яже со мною.

Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили.

Аще убо аз, аще ли они, тако проповедуем, и тако веровасте.

Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих?

Аще же Христос проповедуется, яко из мертвых воста, како глаголют нецыи в вас, яко воскресения мертвых несть?

Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.

И аще воскресения мертвых несть, то ни Христос воста:

А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша.

аще же Христос не воста, тще убо проповедание наше, тща же и вера ваша.

Ми ж виявляємося неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають.

Обретаемся же и лжесвидетеле Божии, яко послушествовахом на Бога, яко воскреси Христа, егоже не воскреси, аще убо мертвии не востают:

Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.

аще бо мертвии не востают, то ни Христос воста:

Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще в гріхах ваших.

аще же Христос не воста, суетна вера ваша, еще есте во гресех ваших:

Тоді й ті, які упокоїлися у Христі, загинули!

убо и умершии о Христе, погибоша.

Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!

(И) аще в животе сем точию уповающе есмы во Христа, окаяннейши всех человек есмы.

Та тепер Христос устав з мертвих, — первісток з покійних.

Ныне же Христос воста от мертвых, начаток умершым бысть.

Оскільки смерть через людину, — то через людину й воскресіння мертвих.

Понеже бо человеком смерть (бысть), и Человеком воскресение мертвых.

Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть.

Якоже бо о адаме вси умирают, такожде и о Христе вси оживут,

Кожний у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, які Христові, — під час Його приходу,

кийждо же во своем чину: начаток Христос, потом же Христу веровавшии в пришествии его.

а потім — кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, усяке панування та силу.

Таже кончина, егда предаст Царство Богу и Отцу, егда испразднит всяко началство и всяку власть и силу:

Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги.

подобает бо ему царствовати, дондеже положит вся враги под ногама своима.

Останній ворог, який буде знищений, — це смерть,

Последний же враг испразднится смерть,

бо все підкорив Йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив Йому все.

вся бо покори под нозе его: внегда же рещи, яко вся покорена суть ему, яве, яко разве покоршаго ему вся.

Коли ж підкорить Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Він був Богом усім і в усьому.

Егда же покорит ему всяческая, тогда и сам Сын покорится покоршему ему всяческая, да будет Бог всяческая во всех.

Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві взагалі не встають, то навіщо хреститися задля мертвих?

Понеже что сотворят крестящиися мертвых ради? Аще отнюд мертвии не востают, что и крещаются мертвых ради?

Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?

Почто (же) и мы беды приемлем на всяк час?

Я щодня помираю; така ваша похвала, брати, яку маю в Христі Ісусі, нашому Господі.

По вся дни умираю: тако ми ваша похвала, братие, юже имам о Христе Иисусе Господе нашем.

Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, то яка мені від того користь? Якщо мертві не встають, то «будемо їсти і пити, бо завтра помремо».

Аще (бо) по человеку со зверем боряхся в ефесе, кая ми польза, аще мертвии не востают? Да ямы и пием, утре бо умрем.

Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї.

Не льститеся: тлят обычаи благи беседы злы.

Станьте насправді тверезими й не грішіть, бо деякі, кажу вам на сором, Бога не знають.

Истрезвитеся праведно и не согрешайте: неведение бо Божие нецыи имут, к сраму вам глаголю.

Але дехто скаже: Як же мертві встануть? В якому тілі прийдуть?

Но речет некто: како востанут мертвии? коим же телом приидут?

Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.

Безумне, ты еже сееши, не оживет, аще не умрет:

І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, а тільки зерно, яке прийдеться, — пшениці чи чогось іншого.

и еже сееши, не тело будущее сееши, но голо зерно, аще случится, пшеницы или иного от прочих:

А Бог дає йому тіло, яке забажає: кожному насінню — власне тіло.

Бог же дает ему тело, якоже восхощет, и коемуждо семени свое тело.

Не кожне тіло є таким самим тілом; інше тіло в людей, інше — у тварин, інше — в риб, інше — у птахів.

Не всяка плоть таже плоть: но ина убо плоть человеком, ина же плоть скотом, ина же рыбам, ина же птицам.

Є тіла небесні й тіла земні. Але одна слава в небесних, а інша — у земних.

И телеса небесная, и телеса земная: но ина убо небесным слава, и ина земным:

Інша слава в сонця, інша слава в місяця, інша слава в зірок, бо зірка від зірки відрізняється славою.

ина слава солнцу, и ина слава луне, и ина слава звездам: звезда бо от звезды разнствует во славе.

Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні;

Такожде и воскресение мертвых: сеется в тление, востает в нетлении:

сіється в неславі, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі;

сеется не в честь, востает в славе: сеется в немощи, востает в силе:

сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.

сеется тело душевное, востает тело духовное. Есть тело душевное, и есть тело духовное.

Так і написано: Перша людина — Адам — став живою душею, а останній Адам — Дух, Який оживляє.

Тако и писано есть: бысть первый человек адам в душу живу, последний адам в дух животворящь.

Але не духовний спочатку, а душевний; потім — духовний.

Но не прежде духовное, но душевное, потом же духовное.

Перша людина — із землі, земна. Друга Людина, [Господь], — з неба.

Первый человек от земли, перстен: вторый Человек Господь с небесе.

Який земний — такі й земні, і Який небесний — такі й небесні.

Яков перстный, такови и перстнии: и яков небесный, тацы же и небеснии:

І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.

и якоже облекохомся во образ перстнаго, да облечемся и во образ небеснаго.

Ось що кажу, брати: тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тління нетлінного не успадковує.

Сие же глаголю, братие, яко плоть и кровь Царствия Божия наследити не могут, ниже тление нетления наследствует.

Ось кажу вам таємницю: не всі ми впокоїмося, але всі перемінимося, —

Се, тайну вам глаголю: вси бо не успнем, вси же изменимся

раптово, миттєво, при останній сурмі; вона засурмить — і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимося.

вскоре, во мгновении ока, в последней трубе: вострубит бо, и мертвии востанут нетленни, и мы изменимся:

Адже це тлінне має зодягнутися в нетління, і це смертне має зодягнутися в безсмертя.

подобает бо тленному сему облещися в нетление и мертвенному сему облещися в безсмертие.

Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою!

Егда же тленное сие облечется в нетление и смертное сие облечется в безсмертие, тогда будет слово написанное: пожерта бысть смерть победою.

Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

Где ти, смерте, жало? где ти, аде, победа?

Жало смерті — це гріх, а сила гріха — Закон.

Жало же смерти грех: сила же греха закон.

Та подяка Богові, що Він дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.

Богу же благодарение, давшему нам победу Господем нашим Иисус Христом.

Тому, мої любі брати, будьте стійкі, непохитні, завжди відзначайтеся в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця в Господі не даремна.

Темже, братие моя возлюбленная, тверди бывайте, непоступни, избыточествующе в деле Господни всегда, ведяще, яко труд ваш несть тощь пред Господем.

« 14 глава 16 глава »