1 Коринтян 15 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте.

Сказую же вам, братие, благовествование, еже благовестих вам, еже и приясте, в немже и стоите,

Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо

имже и спасаетеся, кацем словом благовестих вам, аще содержите: разве аще не всуе веровасте.

Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням;

Предах бо вам исперва, еже и приях, яко Христос умре грех наших ради, по писанием,

що був похований, що воскрес третього дня за Писанням;

и яко погребен бысть, и яко воста в третий день, по писанием,

що з'явився Кифі, потім дванадцятьом;

и яко явися кифе, таже единонадесятим:

опісля ж з'явився він більш, як п'ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли.

потом же явися боле пяти сот братиям единою, от нихже множайшии пребывают доселе, нецыи же и почиша:

Опісля з'явився Якову, згодом усім апостолам.

потом же явися иакову, таже апостолом всем:

А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені;

последи же всех, яко некоему извергу, явися и мне.

бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу.

Аз бо есмь мний апостолов, иже несмь достоин нарещися апостол, зане гоних Церковь Божию.

Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною.

Благодатию же Божиею есмь, еже есмь, и благодать его, яже во мне, не тща бысть, но паче всех их потрудихся: не аз же, но благодать Божия, яже со мною.

Чи то я, отже, чи то вони, — так ми проповідуємо, і так ви увірували.

Аще убо аз, аще ли они, тако проповедуем, и тако веровасте.

Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих?

Аще же Христос проповедуется, яко из мертвых воста, како глаголют нецыи в вас, яко воскресения мертвых несть?

Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.

И аще воскресения мертвых несть, то ни Христос воста:

А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша.

аще же Христос не воста, тще убо проповедание наше, тща же и вера ваша.

І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві.

Обретаемся же и лжесвидетеле Божии, яко послушествовахом на Бога, яко воскреси Христа, егоже не воскреси, аще убо мертвии не востают:

Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес.

аще бо мертвии не востают, то ни Христос воста:

А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, — ви ще у гріхах ваших;

аще же Христос не воста, суетна вера ваша, еще есте во гресех ваших:

отже, ті, що й померли у Христі, загинули.

убо и умершии о Христе, погибоша.

Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми — найнещасніші з усіх людей.

(И) аще в животе сем точию уповающе есмы во Христа, окаяннейши всех человек есмы.

Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих.

Ныне же Христос воста от мертвых, начаток умершым бысть.

Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих.

Понеже бо человеком смерть (бысть), и Человеком воскресение мертвых.

Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі.

Якоже бо о адаме вси умирают, такожде и о Христе вси оживут,

І кожний у своїм порядку: первісток — Христос, потім — Христові під час його приходу.

кийждо же во своем чину: начаток Христос, потом же Христу веровавшии в пришествии его.

Потім кінець, — коли то він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу й силу.

Таже кончина, егда предаст Царство Богу и Отцу, егда испразднит всяко началство и всяку власть и силу:

Мусить бо він царювати, поки не покладе всіх ворогів йому під ноги.

подобает бо ему царствовати, дондеже положит вся враги под ногама своима.

Знищений буде останній ворог — смерть;

Последний же враг испразднится смерть,

бо все підкорив йому під ноги. Коли він каже, що все підкорене, то ясно, що крім того, хто йому підкорив усе.

вся бо покори под нозе его: внегда же рещи, яко вся покорена суть ему, яве, яко разве покоршаго ему вся.

Якже все йому буде підкорене, тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому.

Егда же покорит ему всяческая, тогда и сам Сын покорится покоршему ему всяческая, да будет Бог всяческая во всех.

Коли ні, — то, що зроблять ті, що христяться за мертвих?

Понеже что сотворят крестящиися мертвых ради? Аще отнюд мертвии не востают, что и крещаются мертвых ради?

Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?

Почто (же) и мы беды приемлем на всяк час?

Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати — це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім.

По вся дни умираю: тако ми ваша похвала, братие, юже имам о Христе Иисусе Господе нашем.

І коли б я боровся з звірями в Ефесі як людина, то що мені з того? Коли ж мертві не воскресають, — їжмо й пиймо, бо взавтра ми помремо.

Аще (бо) по человеку со зверем боряхся в ефесе, кая ми польза, аще мертвии не востают? Да ямы и пием, утре бо умрем.

Не дайте себе обманути: лихі розмови псують добрі звичаї.

Не льститеся: тлят обычаи благи беседы злы.

Протверезіться належно та не грішіть, бо деякі з вас Бога не знають. На сором вам кажу це.

Истрезвитеся праведно и не согрешайте: неведение бо Божие нецыи имут, к сраму вам глаголю.

Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?»

Но речет некто: како востанут мертвии? коим же телом приидут?

Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре.

Безумне, ты еже сееши, не оживет, аще не умрет:

І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше.

и еже сееши, не тело будущее сееши, но голо зерно, аще случится, пшеницы или иного от прочих:

Бог же дав йому тіло, по своїй волі, і кожному насінню — власне тіло.

Бог же дает ему тело, якоже восхощет, и коемуждо семени свое тело.

Не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло в тварини, інакше тіло у птиць, й інакше у риб.

Не всяка плоть таже плоть: но ина убо плоть человеком, ина же плоть скотом, ина же рыбам, ина же птицам.

Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних.

И телеса небесная, и телеса земная: но ина убо небесным слава, и ина земным:

Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском.

ина слава солнцу, и ина слава луне, и ина слава звездам: звезда бо от звезды разнствует во славе.

Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні;

Такожде и воскресение мертвых: сеется в тление, востает в нетлении:

сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі;

сеется не в честь, востает в славе: сеется в немощи, востает в силе:

сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне.

сеется тело душевное, востает тело духовное. Есть тело душевное, и есть тело духовное.

Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.»

Тако и писано есть: бысть первый человек адам в душу живу, последний адам в дух животворящь.

Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне.

Но не прежде духовное, но душевное, потом же духовное.

Перший чоловік із землі — земний, другий чоловік — з неба.

Первый человек от земли, перстен: вторый Человек Господь с небесе.

Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні.

Яков перстный, такови и перстнии: и яков небесный, тацы же и небеснии:

І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного.

и якоже облекохомся во образ перстнаго, да облечемся и во образ небеснаго.

Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні — успадкувати нетління.

Сие же глаголю, братие, яко плоть и кровь Царствия Божия наследити не могут, ниже тление нетления наследствует.

Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося,

Се, тайну вам глаголю: вси бо не успнем, вси же изменимся

раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося.

вскоре, во мгновении ока, в последней трубе: вострубит бо, и мертвии востанут нетленни, и мы изменимся:

Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя.

подобает бо тленному сему облещися в нетление и мертвенному сему облещися в безсмертие.

І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою.

Егда же тленное сие облечется в нетление и смертное сие облечется в безсмертие, тогда будет слово написанное: пожерта бысть смерть победою.

Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?»

Где ти, смерте, жало? где ти, аде, победа?

Жало смерти — гріх, а сила гріха — закон.

Жало же смерти грех: сила же греха закон.

Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.

Богу же благодарение, давшему нам победу Господем нашим Иисус Христом.

Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний.

Темже, братие моя возлюбленная, тверди бывайте, непоступни, избыточествующе в деле Господни всегда, ведяще, яко труд ваш несть тощь пред Господем.

« 14 глава 16 глава »