1 Коринтян 15 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,

Сказую же вам, братие, благовествование, еже благовестих вам, еже и приясте, в немже и стоите,

котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.

имже и спасаетеся, кацем словом благовестих вам, аще содержите: разве аще не всуе веровасте.

Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,

Предах бо вам исперва, еже и приях, яко Христос умре грех наших ради, по писанием,

і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,

и яко погребен бысть, и яко воста в третий день, по писанием,

і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.

и яко явися кифе, таже единонадесятим:

Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.

потом же явися боле пяти сот братиям единою, от нихже множайшии пребывают доселе, нецыи же и почиша:

Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.

потом же явися иакову, таже апостолом всем:

На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.

последи же всех, яко некоему извергу, явися и мне.

Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.

Аз бо есмь мний апостолов, иже несмь достоин нарещися апостол, зане гоних Церковь Божию.

Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.

Благодатию же Божиею есмь, еже есмь, и благодать его, яже во мне, не тща бысть, но паче всех их потрудихся: не аз же, но благодать Божия, яже со мною.

Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.

Аще убо аз, аще ли они, тако проповедуем, и тако веровасте.

Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?

Аще же Христос проповедуется, яко из мертвых воста, како глаголют нецыи в вас, яко воскресения мертвых несть?

Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;

И аще воскресения мертвых несть, то ни Христос воста:

коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.

аще же Христос не воста, тще убо проповедание наше, тща же и вера ваша.

І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.

Обретаемся же и лжесвидетеле Божии, яко послушествовахом на Бога, яко воскреси Христа, егоже не воскреси, аще убо мертвии не востают:

Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.

аще бо мертвии не востают, то ни Христос воста:

А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.

аще же Христос не воста, суетна вера ваша, еще есте во гресех ваших:

Тодї й померші в Христї погибли.

убо и умершии о Христе, погибоша.

Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.

(И) аще в животе сем точию уповающе есмы во Христа, окаяннейши всех человек есмы.

Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.

Ныне же Христос воста от мертвых, начаток умершым бысть.

Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.

Понеже бо человеком смерть (бысть), и Человеком воскресение мертвых.

Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.

Якоже бо о адаме вси умирают, такожде и о Христе вси оживут,

Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.

кийждо же во своем чину: начаток Христос, потом же Христу веровавшии в пришествии его.

Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.

Таже кончина, егда предаст Царство Богу и Отцу, егда испразднит всяко началство и всяку власть и силу:

Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.

подобает бо ему царствовати, дондеже положит вся враги под ногама своима.

Останнїй ворог зруйнуєть ся — смерть.

Последний же враг испразднится смерть,

Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.

вся бо покори под нозе его: внегда же рещи, яко вся покорена суть ему, яве, яко разве покоршаго ему вся.

Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.

Егда же покорит ему всяческая, тогда и сам Сын покорится покоршему ему всяческая, да будет Бог всяческая во всех.

Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?

Понеже что сотворят крестящиися мертвых ради? Аще отнюд мертвии не востают, что и крещаются мертвых ради?

Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?

Почто (же) и мы беды приемлем на всяк час?

Щодня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.

По вся дни умираю: тако ми ваша похвала, братие, юже имам о Христе Иисусе Господе нашем.

Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.

Аще (бо) по человеку со зверем боряхся в ефесе, кая ми польза, аще мертвии не востают? Да ямы и пием, утре бо умрем.

Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.

Не льститеся: тлят обычаи благи беседы злы.

Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.

Истрезвитеся праведно и не согрешайте: неведение бо Божие нецыи имут, к сраму вам глаголю.

Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?

Но речет некто: како востанут мертвии? коим же телом приидут?

Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.

Безумне, ты еже сееши, не оживет, аще не умрет:

І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.

и еже сееши, не тело будущее сееши, но голо зерно, аще случится, пшеницы или иного от прочих:

Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.

Бог же дает ему тело, якоже восхощет, и коемуждо семени свое тело.

Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.

Не всяка плоть таже плоть: но ина убо плоть человеком, ина же плоть скотом, ина же рыбам, ина же птицам.

(Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.

И телеса небесная, и телеса земная: но ина убо небесным слава, и ина земным:

Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.

ина слава солнцу, и ина слава луне, и ина слава звездам: звезда бо от звезды разнствует во славе.

Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.

Такожде и воскресение мертвых: сеется в тление, востает в нетлении:

Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.

сеется не в честь, востает в славе: сеется в немощи, востает в силе:

Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.

сеется тело душевное, востает тело духовное. Есть тело душевное, и есть тело духовное.

Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.

Тако и писано есть: бысть первый человек адам в душу живу, последний адам в дух животворящь.

Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.

Но не прежде духовное, но душевное, потом же духовное.

Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.

Первый человек от земли, перстен: вторый Человек Господь с небесе.

Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.

Яков перстный, такови и перстнии: и яков небесный, тацы же и небеснии:

І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.

и якоже облекохомся во образ перстнаго, да облечемся и во образ небеснаго.

Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.

Сие же глаголю, братие, яко плоть и кровь Царствия Божия наследити не могут, ниже тление нетления наследствует.

Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.

Се, тайну вам глаголю: вси бо не успнем, вси же изменимся

У хвилину, у миг ока, за останньою трубою — бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.

вскоре, во мгновении ока, в последней трубе: вострубит бо, и мертвии востанут нетленни, и мы изменимся:

Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.

подобает бо тленному сему облещися в нетление и мертвенному сему облещися в безсмертие.

Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.

Егда же тленное сие облечется в нетление и смертное сие облечется в безсмертие, тогда будет слово написанное: пожерта бысть смерть победою.

Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?

Где ти, смерте, жало? где ти, аде, победа?

Жоло ж смерти — гріх, а сила гріха — закон.

Жало же смерти грех: сила же греха закон.

Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.

Богу же благодарение, давшему нам победу Господем нашим Иисус Христом.

Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.

Темже, братие моя возлюбленная, тверди бывайте, непоступни, избыточествующе в деле Господни всегда, ведяще, яко труд ваш несть тощь пред Господем.

« 14 глава 16 глава »