1 Коринтян 13 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.

Аще языки человеческими глаголю и ангелскими, любве же не имам, бых (яко) медь звенящи, или кимвал звяцаяй.

Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би — ніщо.

и аще имам пророчество, и вем тайны вся и весь разум, и аще имам всю веру, яко и горы преставляти, любве же не имам, ничтоже есмь.

І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.

И аще раздам вся имения моя, и аще предам тело мое, во еже сжещи е, любве же не имам, ни кая польза ми есть.

Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається,

Любы долготерпит, милосердствует, любы не завидит, любы не превозносится, не гордится,

не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;

не безчинствует, не ищет своих си, не раздражается, не мыслит зла,

не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;

не радуется о неправде, радуется же о истине:

все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.

вся любит, всему веру емлет, вся уповает, вся терпит.

Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.

Любы николиже отпадает, аще же пророчествия упразднятся, аще ли языцы умолкнут, аще разум испразднится.

Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.

От части бо разумеваем и от части пророчествуем:

Коли настане досконале, недосконале зникне.

егда же приидет совершенное, тогда, еже от части, упразднится.

Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.

Егда бех младенец, яко младенец глаголах, яко младенец мудрствовах, яко младенец смышлях: егда же бых муж, отвергох младенческая.

Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.

Видим убо ныне якоже зерцалом в гадании, тогда же лицем к лицу: ныне разумею от части, тогда же познаю, якоже и познан бых.

Тепер же зостаються: віра, надія, любов — цих троє; але найбільша з них — любов.

Ныне же пребывают вера, надежда, любы, три сия: болши же сих любы.