1 Коринтян 2 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Та я, коли прийшов до вас, брати, — не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю.

И аз пришед к вам, братие, приидох не по превосходному словеси или премудрости возвещая вам свидетелство Божие:

Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп'ятого.

не судих бо ведети что в вас, точию Иисуса Христа, и сего распята:

Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів;

и аз в немощи и страсе и трепете мнозе бых в вас.

слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрости, а в доказі Духа та сили,

И слово мое и проповедь моя не в препретелных человеческия премудрости словесех, но в явлении духа и силы,

щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій.

да вера ваша не в мудрости человечестей, но в силе Божией будет.

Ми ж говоримо про мудрість між досконалими, — не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають;

Премудрость же глаголем в совершенных, премудрость же не века сего, ни князей века сего престающих,

але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу;

но глаголем премудрость Божию, в тайне сокровенную, юже предустави Бог прежде век в славу нашу,

її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави,

юже никтоже от князей века сего разуме: аще бо быша разумели, не быша Господа славы распяли.

але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.»

Но якоже есть писано: ихже око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша, яже уготова Бог любящым его.

Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.

Нам же Бог открыл есть духом своим: дух бо вся испытует, и глубины Божия.

Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого.

Кто бо весть от человек, яже в человеце, точию дух человека, живущий в нем? Такожде и Божия никтоже весть, точию Дух Божий.

Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога;

Мы же не духа мира сего прияхом, но духа иже от Бога, да вемы яже от Бога дарованная нам,

про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, — духовні речі духовними словами подаючи.

яже и глаголем не в наученых человеческия премудрости словесех, но в наученых духа святаго, духовная духовными сразсуждающе.

Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється.

Душевен же человек не приемлет яже Духа Божия: юродство бо ему есть, и не может разумети, зане духовне востязуется.

Духовна ж — судить усе, а її ніхто не судить.

Духовный же востязует убо вся, а сам той ни от единаго востязуется.

«Хто бо спізнав задум Господній, щоб він його навчив?» Ми ж маємо задум Христовий.

Кто бо разуме ум Господень, иже изяснит и? Мы же ум Христов имамы.